Снулль вампіра Реджінальда

Тiльки самохiднi опудала в залi для навчальних поединкiв. Ну, картинки не беруться до уваги. На картинках будь-який дурень…

«І коли був малим, – пiдказала пам’ять. – Пам’ятаеш, ти сидiв на огорожi, Маттi ховався за кущем жасмину, а купа фiолетового гною на ваших очах зжерла фокстер’ера Шумка? Ти тодi анi краплi не злякався».

А зараз – i поготiв, вiдповiв на згадку Фортунат. Жменя «пекучих голок» iз рукава, шiстнадцяте закляття Вiнера в контроктавi… Голос, щоправда, тiльки почав ламатися. З контроктавою – кепсько.

Але бойова мобiлiзацiя ресурсiв – i пiвень басом закукурiкае! Лiвою рукою – помах Трьох Лекал, iз краплинним скиданням…

Захопившись, вiн зобразив Три Лекала й ледь не розбив улюблену вчителеву реторту. С переляку забувши, що Гарпагона немае вдома, юнак забубонiв уголос класифiкацiю за дiлянками впливу:

– Смерть – ваалберити й бабаели; ненависть – андраси та агалiарепти; таемницi – пiфони й делепiтори…

«Доведи! – пам’ять поступилася мiсцем гординi. У внутрiшньому голосi почувся дзенькiт металу й грiм овацiй.

 – Викликати демона, приборкати й продемонструвати Гарпагону. Мабуть, вiн тiльки й чекае, коли ж я нарештi зроблю це самотужки. А що? Я б на його мiсцi поводився точнiсiнько так само. На словах забороняв би навiть до опудала зайвий раз пiдходити, а на дiлi – випробовував учня бездiяльнiстю. Перевiряв би: маруда чи путнiй чоловiк? Буду слухняний – впродовж усього життя полiруватиму жезли…»

О, солодке видиво! Тихий, покiрний, мов ягнятко, делепiтор у путах уклоняеться вчителевi, котрий повернувся, – i розповiдае, як спритно його приборкав цей молодий, але такий вправний маг, що цiлком заслужив на заохочення.

О, спокуса серця!

Розхвильований Фортунат розгорнув гримуар, якого тримав у руках.

– Інгредiенти правильного виклику за Мерлем: череп мерця, очищений мурахами, кров чорного кота, земля з трьох перехресть, скалки кухля, взятого в заснулого п’яницi…

П’ять хвилин – i все було зiбрано якнайкращим чином.

– Захист за Нексусом: пентаграма з вiдтятими другим i п’ятим променями, три нiмбус-смолоскипи, коло з морськоi солi, товчений нефрит, бубонцi До Юрга…

Ще п’ять хвилин – на установку захисту.

«А раптом я викличу демона, з яким не зможу впоратися? – навернулася пiдленька думка. – Я? Не впораюся? Сором тобi, мисливцю!»

– Тохт’ада тартип хурадир, – заклинання поволi починало проникати крiзь оболонки свiту. – Ат соонда айлан хал’ган! Чибетей тус кiлген…

Трiщина розiтнула повiтря над пентаграмою.