Снулль вампіра Реджінальда

Перший, але не останнiй. Незабаром я помiтив: якщо розповiсти про видiння кому-небудь, воно втiкае вiд мене. Спасибi, сьогоднi я матиму спокiйну нiч.

Знайомий гвардiець принiс ще двi миски й стосик коржiв. Потiм вояк повернувся до ескорту бiля багаття, i його хрипкий баритон приеднався до виспiвування хором пiсеньки «Миленька С’ю».

– Скiльки вам тодi було рокiв? – запитав мисливець на демонiв.

– Вiсiмнадцять.

– На п’ять рокiв старший за мене…

– У якому розумiннi?

Венатор посмiхнувся.

– У розумiннi дня зустрiчi з великим страхом.

Менi було тринадцять… Певен, мiй страх такий самий смiшний, як i ваш. І такий же страшний. Вони часто ходять плiчоплiч: смiшне та страшне. Ми просто вдаемо, що розрiзняемо iх, цих братiвблизнюкiв.

– Ти нiчого менi про це не розповiдав! – зауважив Матiас Кручек, наминаючи печеню. – А я, мiж iншим, твiй друг дитинства!

– Що тут розповiдати?.. Втiм, гаразд. Слухай.

Спогади Фортуната Цвяха, викладенi зi стриманою iронiею – найкращим захистом вiд страхiть дитинства

Три роки навчання в найкращого у свiтi венатора – це огого!

Уважай, диплом з вiдзнакою – в кишенi.

Час – до дiла.

Жаль, Гарпагон Понурий, наставник юного Фортуната, цiлковито вiдповiв своему прiзвиську. Адже е такi люди, з яких зайвого доброго слова не вичавиш. Із Гарпагона, страховиська всiх iнферналiв, нi доброго, нi лихого, нi нейтрального – жодного слова не вичавлювалося без особливоi потреби. Хоча з друзями й колегами венатор бував цiлком говiркий.

Зате з учнем…

День народження тринадцятилiтнiй учень зустрiв, як звичайно, – серед тишi й на самотi: стирав пил iз товстелезних гримуарiв, мив закiптюженi реторти, полiрував жезли – символи влади – та товкмачив, щоб од зубiв одскакувала, чинну класифiкацiю демонiв за Триеру-Лапфурделем:

– Дев’ятий чин – спокусники й злозичливцi; восьмий чин – обвинувачi та спостерiгачi, сьомий чин – сiячi розбратiв; шостий чин – посудини беззаконня… Нi, посудини – це третiй! А шостий… Лжечудодii? Карателi? А, згадав: шостий чин – повiтровладцi, що напроваджують заразу!

Попереду бовванiли ще три класифiкацii – планетарна, за родом занять та за дiлянками впливу.

Слово честi, хотiлося взяти за чемери мудрих класифiкаторiв, якi живого демона, мабуть, й у вiчi не бачили – та надавати iм, як слiд, ще й колiном пiд зад на остаток!

Ми – мисливцi чи жалюгiднi зубряки?

Слiд зауважити, що Фортунат «живого демона» теж поки що не бачив.