Шмагія

А тому, страждаючи вiд жорстокоi печii, вигнав iз голови небезпечну тему.

– Бац!

Ну цей Т’яден i метае! Розумник.

Обидва капрали з дрюками та Т’яден iз кошиком були завчасно пiдготованi чаклуном. Вiрнiсть присязi та вiйськовий обов’язок плюс подвiйна платня з премiальними прирекли героiв на горезвiсний «крижаний дiм» – жах ловеласiв королiвства, термiном на сiм сороковин. Палкi вдовицi на всьому довгому шляху з Лiлля до Ятрицi ридали ночами в подушки, знаючи: близько лiкоть, та бережи честь замолоду! У iншому разi Мускулюс голову мiг закласти, що нiяких нових палiтурок Просперо Кольраун, хай би вiн був i тричi метром-секретарем ложi Бойових Магiв, не дочекався б.

Втрата безневинностi позбавляла шкiру красунь чудових властивостей. Та й линяти вони переставали до вiсiмдесяти шести рокiв. А кому потрiбна шкiра старезноi карги? Вiслюче гузно в грубих пухирцях, i те частiше йде на потреби палiтурникiв…

Чаклун iз насолодою наврочив би й себе, щоб уникнути небезпек i для користi справи.

Але «крижаний дiм» прирiкав на астрацiю, глухоту до музики сфер, що можна пробачити солдатовi, але для чаропльота – смерть. Знову ж таки, зурочення охорони потрiбно було регулярно пiдтримувати: «лiд» загрожував станути до завершення термiну. Вiд близькостi клятих дiвок напередоднi линяння сiм сороковин скорочувалися з жахливою швидкiстю. Кусаючи губи, безнадiйно сублiмуючи дев’ятий вал пристрастей, Андреа втiшався виключно доброчесними сентенцiями.

Опiр грiховi е благо, аскет терпiв, i нам велiв, всi лиха вiд бабiв i так далi.

У минулому – чаклун широкого профiлю, вкрай засмучуючи вчителя вiдсутнiстю особистих пристрастей або особливих, затребуваних суспiльством талантiв, шiсть рокiв тому Мускулюс вiдкрив у собi дар малефiка. Внаслiдок якоiсь подii, про котру вiн згадувати не любив, отримав по лобi важким глиняним кухлем, i не одним, а кiлькома поспiль, i сподобився просвiтлiння.

У нього вiдкрилося трете, «лихе око». Причому, з чудовими властивостями: так зване «вороняче баньши» з правильним прикосом на грубний камiнь, на дверну скобу. Будь-який маг-шкiдник з радiстю продався б Нижнiй Мамi на дюжину народжень, аби тiльки втринадцяте народитися з таким дивом. Для Мускулюса це було дарунком долi. Коли непутящий бурлака валандаеться по свiтi, бо не зумiв знайти мiсця, – тут усе зрозумiло. Собацi – собаче життя.