Шмагія

Вiд в’iзноi митницi, де чорношкiрi раби-ясновидцi очужiло слухали еманацii багажу та гаманцiв гостей, карета звернула в Олень-Колодязi до кварталу Казенних Хабарникiв. Ось площа 3-го Едиктарiю з пам’ятником Кiнному Варваровi. Далi – триповерхова, з башточками, обитель Веселих Братiв. Пританцьовуючи на монастирськiй стiнi, вiтер шарпав штандарт iз девiзом ордену: «Скажи зневiрi нi!» Андреа сидiв на облучку, спритно вправлявся з вiжками. Так, нице заняття для дипломованого чаклуна. Але брати в поiздку ще й кучера? Чолов’ягу дебелого та охочого до живих ласощiв?! Неприпустимий ризик.

Мускулюса дiймало черево, й вiн кляв трепангiв, власну невситимiсть, долю, а найбiльше дiставалося трiйцi лiлльських незайманок, якi, власне, й ховалися в надрах карети.

Незайманки з Лiлля, що бiля Дангопеi, – крам особливий.

Рiдкiсний.

– Бац!

Це Т’яден Штерн, молодий гвардiець iз видiленоi Мускулюсу охорони, метнув чергове яйце в перехожого. Вiн розташувався на даху з кошиком тухлих яець, придбаних на найближчiй фермi та зiпсованих особисто чаклуном «на жовч-вертунець».

Юнак усi очi видивився на ятрiвчан. Немов пастух стежив за впертими, свавiльними цапами.

Якщо, звичайно, якомусь дурневi спаде на думку випасати цапину череду!

Навiть не бачачи лiлльськоi трiйцi крiзь стiни карети, посиленi сталевими смугами, – вiконце наглухо забили дошкою при виiздi з Лiлля! – чоловiки Ятрицi, молодики, старi та зрiлi дядьки, солодко здригаючись, iшли на запах. Неусвiдомлено, бездумно, немов на невидимому повiдцi.

Багатьох, кого не встигли стримати вiрнi дружини та подруги, все-таки стримував погляд на двох дужих капралiв з кийками для лупцювання по п’ять лiктiв завдовжки. Стоячи ззаду, охорона вмiло крутила зброею, тож карета швидше нагадувала бойову колiсницю. Жертви пристрастi звертали з пiвдороги та юрбою брели слiдом, помалу вiдстаючи, осiдаючи в завулках. Але подеколи в якогось скобаря чи зеленаря остаточно каламутився погляд i нещасний iшов навпростець, безтямно клiпаючи, з жадiбним тремтiнням нiздрiв…

Отут уже була черга Т’ядена.

Вiн умiло вихоплював яйце та з льоту розбивав його об голову хтивого, миттю повертаючи ятричанина в лоно чесноти. Дешево, виходить, i сердито. Щоправда, були в цього методу побiчнi ефекти, з якими бiдолашнi чоловiки марно силкувалися впоратися тиждень чи й бiльше. На жаль, тут Мускулюс нiчого не мiг вдiяти.

Попсованi е попсованi.

На щастя, Т’яден не знав, що таке схибити.