Шмагія

Чаклун двiчi намагався почати розмову про дрiбницi, яку пристойно вести за столом, i обидва рази чинбар обмежувався басовито-черевним гмиканням.

Вiдчувалося, що тут вiн лише тiлом, думками ж перебувае далеко.

Зате кривенька Цетинка, сяючи вiд щастя, ладна була хоч торохтiти без угаву, хоч слухати в три вуха.

– Так, моя панi, столичнi дами в цьому сезонi вiддають перевагу ажурним мантильям. Уявляете: нiч, мiсяць, балкон i закоханий кавалер, виконуючи серенаду, мае щастя споглядати…

– Ой, а в Мятликiв теля з п’ятьма хвостами народилося! Дядько Мятлик з горя програвся в «орлянку» мiняйловi Фраушу, а мiняйло крадькома його борг братам Коблецям збув, пiд вiдсотки…

– На лiтньому Турнiрi Сонетiв бард-вигнанець Томас Бiнно– рi вразив усiх поцiнувачiв.

З перших же рядкiв: «Ридаймо, друзi, бо нiма сонета!» Його Величнiсть зволили розплакатися…

– А вдiвець рiзник Клаус узяв за себе весталку-розстригу Ханну Уттершайн! У неi на носi родимка, i вона гуляе з Любчиком Гонасеком, поки рiзник пиячить в аустерii…

– Герцог Арнольд придбав для фаворитки малий ковчежець iз нiгтем Падмехума Дарувальника.

Ця нетлiнна релiквiя…

Андре тiшив знудьговану дiвицю спiлкуванням, до якого Цетинка аж нiяк не звикла, а сам нишком розглядав господаря. Їв чаклун мало, обережно, згадуючи про шлунковi пiдступи трепангiв, – виходить, мiг вiддатися спостереженням.

На жаль, за минулi сiм рокiв Леонард Швелер дуже похитнувся.

Ранiше, тримав родину в кулацi, а кулак кожум’яки – рiч особлива, до вiльнодумства не прихильна; вiн не дозволив би молодшiй доньцi стiльки теревенити в присутностi батька.

Свавiльний деспот, син свавiльного деспота – схоже, що й онук, але Швелерового дiда чаклун застав зовсiм старезним, на смертному одрi, що нiяк не заважало стариганю в хвилини меланхолii ходити битися зi шкiродерами-конкурентами. Пiсля таких прогулянок Швелери на якийсь час ставали монополiстами. Батька Леонард втратив давно – майстра Бйорна, прозваного Мiздрилом, вiднiс «чорний лелека», як тут називали гнилий мор. Звiдтодi сорокарiчний Леонард одноосiбно правив у майстернi та у власному домi.

Зараз чинбаревi було п’ятдесят шiсть.

З колишнiх вiдвiдин Мускулюс пам’ятав, що в присутностi господаря обое синiв, бугай Шишмар i хитрун Алоiз, – а жiнки й поготiв! – прикушували язики всiма наявними зубами. Шишмаревi, за правом спадкоемця, зрiдка дозволялося вставити слiвце, коли татусь робив паузу для галушок.