Німа смерть

Свiтло-зелена курка в короткiй спiдницi й пiр’яному боа справдi пострибувала на паркетi. Вона мала доволi привабливi сiдницi й нiжки, але обличчя – незалежно вiд костюму – аж надто нагадувало куряче. Рат швидко сховався за однiею з колон. Курка за своiм танцем не встигла його помiтити.

«Що ти тут загубив? – сказав вiн собi. – Ще один коньяк, i додому». За колоною вiн почувався безпечно i стежив звiдти за прихильною до прусського королiвського офiцерства стрибучою куркою, яка, ймовiрно, чекала, коли з’явиться i аплодуватиме iй бравий гер гауптман.

Дарма, подумав вiн, ти знову бачиш привидiв.

Однак те обличчя промайнуло знову. Обличчя в облямуваннi iндiанського пiр’яного убору.

Що, в бiса, iй тут треба? У крамничцi, що торгуе компанiею для тих, хто не хоче лишитися на самотi? Вiн перехилив коньяк. Тепер у нього було двi причини, щоб чимшвидше пiти звiдси. Однак вiн не мiг вiдвести очей. І коли побачив, як вона всмiхаеться своему партнеровi, Рата пойняв такий бiль, що вiн одразу забув свiй гнiв щодо Катi.

Що то за гiбон у ковбойському костюмi з торочками, що наважився милуватися усмiшкою Шарлi?

Шарлотти Рiттер.

Вiн не бачив ii кiлька мiсяцiв. Фройляйн Рiттер мала подбати про свiй iспит, сказали колеги з Алекса, i Рат побачив у цьому знак долi, нагоду нарештi забути Шарлi. Але навiть маючи Катi поруч iз собою в лiжку, досi не спромiгся.

То за яким лихом вона зараз прийшла сюди?

Лише почувши знайомий голос, вiн зрозумiв, що вiн увесь час п’яв на неi очi, як дурний.

– Шефе? Оце дiло! Тебе пiдвищили до гауптмана?

Вiн обернувся i побачив гладуна Червiнскi, що стояв позаду й шкiрив зуби. Машкара в’язня, у яку вбрався детектив, не робила його привабливiшим.

– Очам не вiрю: ти, i без Геннiнга?

– Вiн не мае нiчого спiльного з Фашiнгом.

– Як i я.

– Гарний жарт! – Червiнскi штурхнув його пiд бiк.

Рат лаштувався вже пояснювати рiзницю мiж кельнським Фастеловендом i берлiнським Фашiнгом, коли з мороку вигулькнув другий каторжанин з двома кухлями пива в руцi.

– Гляньте лишень, що робиться, – озвався натомiсть Рат. – Тепер ти ще й пiсля роботи вiдволiкаеш моiх людей.

– З якого дива вони твоi люди? – пирхнув Бреннер.