Німа смерть

 – Якщо ми комусь належимо, то хiба що Вiльгельмовi Бьому – всi, включаючи тебе. З нетерпiнням чекаемо понедiлка. Шеф на тебе розлючений!

– Недодiлка я нiколи не любив.

– Гей! – Червiнскi показав своiм кухолем на танцпол. – Чи то не Рiттер там утинае?

Рат не вiдповiв.

– Справдi, вона, – пiдтвердив Бреннер. – Одначе, з неi вийшов пiкантний Ільчi! Правильно кажу?

– Ільчi звати коня,[17 - Книжки Карла Мая про вигаданого ним iндiанця Вiннету були надзвичайно популярними у Нiмеччинi. Неодмiнними атрибутами Вiннету були його «срiбна рушниця» i кiнь на iм’я Ільчi.

] жлоб ти рогатий, – буркнув Рат.

Бреннер не зважав.

– Гостра штучка, ця мала, – гнув вiн своеi. – Пружна дупка, маленькi цицьки – саме на мiй смак. Як вона в лiжку?

Рат промовчав. Вiн вiдчув, як у ньому наростае гнiв, який вiн уже ледве стримував.

– Подейкують, що вона тобi давала, – явно намагався його спровокувати Бреннер. – То як вона була? У рот теж брала?

Рат блискавично вхопив товстуна за барки, згрiбши його каторжанську робу.

Пивний кухоль упав на пiдлогу, з мокрим дзвяком розлетiвшись на скалки i змусивши Червiнскi вiдскочити вбiк.

– Стули свiй паскудний писок, доки не сталося гiрше, – просипiв Рат Бреннеру просто в пику.

Його обличчя було в кiлькох мiлiметрах вiд обличчя Бреннера.

– Агов! Це що мае означати? – прохрипiв товстун, задихаючись. – Пожартувати вже не можна? Думаеш, ти единий, хто пер цю сучку?

Рат вклав весь свiй гнiв у точний несамовитий удар Бреннеру пiд дих.

Комiсар у костюмi в’язня склався навпiл, i Рат пiдкинув його вгору лiвим гуком, i аж тодi ззаду хтось вхопив його зап’ястя. То був Червiнскi. Вiн мiцно тримав його, тим часом як Бреннер стогнав i цiдив прокляття. Опасистому комiсаровi кров бiгла i з носа, i з рота.

– У своiх дружкiв гангстерiв навчився? – проскавучав вiн люто.

Тiльки зараз Рат усвiдомив, скiльки людей дивиться на нього: на танцполi деякi пари зупинилися – серед решти, iндiанець iз ковбоем.

Шарлi з жахом дивилася на нього, i вiн вiдвернувся. Сподiваймось, вона не впiзнала його!

– Усе гаразд, – сказав Рат Червiнськi, пручаючись у його напрочуд чiпких лапах. – Усе гаразд, вiдпусти мене, Поле, я бiльше його не займатиму.

Той попустив хватку i гереон вивiльнився. Не озираючись, вiн вийшов iз зали.

13

Вiн усе пiдготував, встановив свiтло, заправив плiвку в камеру, розклав по мiсцях iнструменти, наповнив шприц, усе напохватi.