Епоха слави і надії

– Здаеться, бiльше дванадцяти уколiв нiхто не витримував, з кожним разом дозування збiльшуеться, i я, бiльш нiж впевнений, що Алекса Крамера чекае саме така доля.

– Отже, – ледве вони залишилися наодинцi, схвильовано сплескав руками Лангре, що було вкрай на нього не схоже. – Що головного ти дiзнався, з розказаного нам Джеромом i Морiсом?

– Що по всьому мiсцевому персоналу в'язниця плаче? – Зiгнув брову Стажер.

– Що останне вони нам сказали? До Алекса щодня приходив Пастир i читав Бiблiю, правда в коридорi, оскiльки в палату до Крамера його не впускали.

А це означае, що я до Морiса за Бiблiею, яку той залишив, а ти використай всю свою чарiвнiсть i значок. Пробий по камерам номера машини Пастиря, а потiм його будинок. Зустрiнемося в головному холi, – на цих словах Лангре стрiмким кроком сховався за найближчим поворотом. Стажер лише знизав плечима i вiдправився на пошуки охорони, щоб домовитися про перегляд вiдео з камер.

На подив, значок i чарiвнiсть допомогли, так що вже через пiвгодини Стефан ввiйшов до вестибюля, де на одному зi стiльцiв його очiкував Лангре.

Той поплескав по сидiнню поряд з собою.

– Вийшло? – Запитав комiсар.

– Так, – кивнув Стажер. – Тут поруч, в гуртожитку.

– Я теж дещо вiдкопав, – вiн протягнув Стажеровi вiдкриту Бiблiю, де червоною ручкою був видiлений уривок про змiя-спокусника в Райському саду i першому грiхопадiннi. Закладкою на цiй сторiнцi служила записка, з до болю знайомими словами "Я знаю, що ти зробив п'ятнадцять рокiв тому.

".

– Пастир теж отримав картину? – Швидко змiркував Стажер.

– Пам'ятаеш, я показував тобi теку iз справами? Виходить, вiн цiлих п'ятнадцять рокiв ходив озираючись, боячись скомпрометувати себе, свою сiм'ю i навiть свою краiну. А потiм кинув дружину з шiстьма дiтьми i нiби розчинився у повiтрi – впевнений, що вiдразу пiсля записки iз загрозами, – гмикнув Лангре. – Пiсля недавнiх новин про смерть сера Альприма, Пастир зiрвався. Якщо е передумови, то буде психiчна реакцiя, пов'язана з потужною агресiею.

Сьогоднi в лiкарнi Пастир дiзнався, що увпонедiлок у Крамера суд, i той може виконати загрозу – здати його з тельбухами. Як ввжаеш, що вiн зробить?

– Я пам'ятаю його справу, – кивнув Стажер. – І дивно ось що: вiн скоiв деякий жахливий злочин, жив з цим п'ятнадцять рокiв i при цьому жодного разу не спостерiгався у психiатра.

– Такi нiкому не довiряють, – похитав головою Лангре. – Та i взагалi бiльшiсть чоловiкiв бояться психiатрiв.