Менсфілд-парк

Щодо мене, то коли б я мала хоча б п'яту частину тiеi землi, що в Созертонi, я б увесь час щось пересаджувала та перебудовувала, бо просто обожнюю це робити. Звичайно, було б смiшним вдаватися до таких клопотiв у моему нинiшньому становищi, з моiм мiзерним клаптиком землi, – просто комедiя. Та якби в мене було бiльше мiсця, я б iз превеликим задоволенням щось переобладнала або посадила. Ми чимало попрацювали над цим у пасторатi; можна сказати, невпiзнанно його змiнили. Ви, молодi люди, не можете пам'ятати, яким вiн був ранiше; та коли б тут був наш любий сер Томас, вiн би вам розповiв, як ми перебудували дiм; та ще багато чого могли б зробити, якби не слабке здоров'я бiдного мiстера Норрiса.

Вiн, сердешний, ледве мiг вийти надвiр, щоб помилуватися нашими перебудовами, i тому я помалу збайдужiла до тих змiн, про якi говорили ми з сером Томасом. А коли б не це, ми б добудували паркову огорожу i насадили дерева, щоб вони затуляли вид на цвинтар; так зробив доктор Грант. Але ми все одно завжди щось робили. За рiк до смертi мiстера Норрiса ми посадили бiля стайнi абрикос, i з нього виросло таке чудове деревце, що просто око милуе, сер, – останнi слова були зверненi до мiстера Гранта.

– Дерево, безперечно, гарне, мадам, – вiдповiв доктор Грант. – Земля там родюча; i коли менi трапляеться iти повз нього, я завжди шкодую, що врожай не вартий тих труднощiв, з якими доводиться його збирати.

– Сер, це вересове поле – ми купили цю землю як вересове поле, i вона коштувала… тобто це був подарунок сера Томаса, але я бачила чек i знаю, що ця земля коштуе сiм шилiнгiв i була записана як вересове поле.

– Вас ввели в оману, мадам, – вiдповiв доктор Грант. – Оця картопля так само схожа на абрикос iз вересового поля, як i фрукт, знятий з того дерева. Вiн, у кращому разi, не мае смаку; справжнiй абрикос повинен бути iстiвним, чого не скажеш про плоди з мого саду.

– Вiдверто кажучи, мем, – через стiл мовила мiсiс Грант до мiсiс Норрiс, уявляючи, нiби говорить пошепки, – доктор Грант навряд чи знае справжнiй смак наших абрикосiв, – не думаю, що йому довелося скуштувати хоча б один; це ж такий цiнний фрукт, мороки з ним нiякоi, а нашi до того ж такi великi – певно, гарного сорту, – i в моеi куховарки вони одразу ж iдуть на варення та пирiжки.

Мiсiс Норрiс, що вже почала заливатися рум'янцем, заспокоiлася; i на деякий час розмова перейшла з перебудов у Созертонi до iнших предметiв.