Хто не ризикує

Детектив констебль Ворвiк провiв решту дня, обходячи книжковий за книжковим, та з’ясував, що шахрай був працьовитим чолов’ягою. Коли вiн не купляв, вiн продавав. Вiн був iз дрiбних ремiсникiв, яких заохочувала влада. Кожен з менеджерiв пообiцяв повiдомити Вiльяма, якщо в крамницi з’явиться чоловiк, схожий за описом мiстера Гiддi, та запропонуе на продаж зiбрання «Другоi свiтовоi вiйни» Вiнстона Черчилля з пiдписами, але всi погоджувалися, що шахрай навряд чи з’явиться у тому самому магазинi вдруге.

– Якщо вiн з’явиться, будь ласка, подзвонiть менi у Скотленд-Ярд за номером 230 1212 i попросiть з’еднати з 2150, – сказав Вiльям, перш нiж рушити до наступноi крамницi.

Вiльям продовжував пошуки, поки о шостiй за ним не зачинилися дверi останньоi книжковоi крамницi. Вiн доiхав на метро до станцii Вiкторiя i побiг до Тренчард-Хаусу. Вiн швидко прийняв душ i замислився, незвично довго вирiшуючи, що вдягнути. Нарештi вiн зупинився на блакитному блейзерi, бiлiй сорочцi з вiдкритим комiром та сiрих брюках, але вiдмовився вiд iдеi одягти краватку з унiверситетських рокiв.

Щойно вiн вийшов з квартири, як зрозумiв, що запiзниться, якщо не вiзьме таксi, – мiсiс Волтерс не оцiнила б такоi витрати.

Таксi висадило його бiля «Єлени», на Фулгем-роуд за сiм хвилин до призначеного часу.

– Джино, це дуже важливе побачення, – сказав Вiльям офiцiанту, щойно той представився. – Перше, якщо бути точним. Тому менi може знадобитися ваша допомога.

– Я потурбуюся про це, мiстере Ворвiк. Я посаджу вас до тихого алькову.

– О боже, ось i вона, – прошепотiв Вiльям.

– А, синьйорино, – сказав Джино i з легким поклоном взяв ii пiд руку. – Мiстер Ворвiк уже тут i чекае на вас за своiм звичайним столиком.

Вiльям пiдiрвався з-за столика, намагаючись не вилуплювати очi на Бет. На нiй була жовта сукня до колiна з вiдкритими плечима, свiтло-зелена шовкова хустка та нефритове колье, що доповнювало ii образ.

Джино допомiг iй сiсти, поки Вiльям чекав стоячи.

– Бачу, ви тут завсiдник, – сказала Бет, вмостившись на стiльцi.

– Нi, я тут вперше. Менi це мiсце порадив друг.

– Але офiцiант…

– Його я теж вперше бачу, – сказав Вiльям, коли Джино повернувся з меню. Бет засмiялась.

– Отже, мiстере Ворвiк, вам як завжди?

– А що я завжди замовляю? – спитав Вiльям. Джино здивовано подивився на нього, i Вiльям продовжив:

– Бет знае, що я тут вперше. Що ви порадите?

– Для чарiвноi синьйорини у нас…

– Джино, не перегравайте.