На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Хто не ризикує» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Легкое чтение, Детективы, Современные детективы. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Хто не ризикує

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Хто не ризикує" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Хто не ризикує" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Джеффри Арчер) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Джеффрі Арчер (нар. 1940 р.) – постать досить неоднозначна. Англійський політик з оксфордською освітою, який кілька разів полишав політичну арену через скандали, благодійник, лорд, котрий потрапив до в’язниці за лжесвідоцтво та перешкоду в здійсненні правосуддя, людина, яка почала писати книжки, щоб хоч якось виправити своє матеріальне становище. Уже перший його роман став у США бестселером і дав авторові змогу розплатитися з боргами. Й Арчер так захопився письменництвом, що створив понад 20 книжок. У видавництві «Фоліо» вийшли друком романи письменника «Каїн і Авель», «Лише час підкаже», «Гріхи батьків» та «Надійно прихована таємниця».
Романом «Хто не ризикує» (2019) Джеффрі Арчер відкриває нову серію про детектива Вільяма Ворвіка, героя романів Гаррі Кліфтона із «Хроніки Кліфтона», протягом якої він пройде складний шлях від звичайного констебля до комісара поліції. Події в романі розпочинаються, коли Вільям закінчує університет та, на превелике невдоволення свого батька, провідного адвоката з кримінальних справ, вирішує приєднатися до Міської поліції Лондона, а не бути його учнем у суді, маючи гарні перспективи стати в майбутньому успішним адвокатом. Проте Вільям, на відміну від свого батька, прагне не захищати багатих лиходіїв, а ловити і запроторювати їх за ґрати, тож він таки наполягає на своєму й отримує кінець кінцем таку бажану роботу в поліції – хоч і з невеликою зарплатнею, але з великим ризиком для життя. Та чи вдасться Вільяму Ворвіку стати гарним поліцейським і хто допоможе йому в цьому, читайте в новому романі Дж. Арчера «Хто не ризикує».
📚 Читайте "Хто не ризикує" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Хто не ризикує", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Вiн не поцiновувач мистецтва, вiн той, хто обiкрав би рiдну матiр, якби був би впевнений, що уникне кари.
– Що iще у вас е на Фолкнера? – скромно поцiкавився Вiльям.
Детектив Ройкрофт вiдкрила теку:
– Народився у Севеноуксi у 1942 роцi, едина дитина, батьки – парикмахерка та рiелтор. Хоча вiн про себе не так розповiдае своiм друзям з гольф-клубу. Отримав стипендiю у Гарроу у вiцi одинадцяти рокiв, а перед випуском здобув шкiльну премiю мистецтв. Пiсля Гарроу вiн вступив до Школи мистецтв Слейда, але щойно зрозумiв, що вiн найкращий студент на курсi, як говориться у директорському звiтi про випуск, сказав, що нiколи не стане заробляти мистецтвом собi на життя.
– Коли вiн випустився зi Слейда, – пiдхопив Ламонт, – то збагнув, що саме буде робити у свiтi мистецтв. Проте йому треба було набратися досвiду, перш нiж розпочинати свою справу. Вiн прийшов до провiдноi галереi у Вест-Ендi як стажер, i там вiн зрозумiв, скiльки можна заробити на мистецтвi, особливо якщо ти не надто совiсна людина.
– Чому ви думаете, що вiн причетний до цього? – спитав Вiльям.
– Ми побачили запис з камери вiдеоспостереження, як вiн робив фото картини за мiсяць до ii зникнення.
– І, мабуть, вiн мав з цiеi справи непоганий зиск, бо знову зник з нашого поля зору аж до моменту викрадення Рембрандта з Музею Фiцмолеан сiм рокiв тому. Проте мiстер Бут Вотсон не змiг домовитися зi страховою фiрмою, i це був його перший i единий провал. Хоча самому викраденню картини позаздрив би навiть Томас Краун.
Вiльям не перебивав.
– Суботнього вечора, одразу пiсля закриття музею, до Фiцмолеану пiд’iхала автiвка банди.
– А де була охорона?
– Вони стверджують, що в той момент оглядали верхнiй поверх, а вниз спустилися через пiвгодини, о 16:48.
– Це точний час? – спитав Вiльям.
– Так, – вiдповiв Ламонт.











