Хто не ризикує

– Так, але якщо вона дiзнаеться…

– А ви не намагалися запропонувати комусь з його банди угоду про визнання провини? – знову спитав Вiльям.

– Жодного шансу, – сказав Ламонт. – Фолкнер мае негласну домовленiсть iз кожним iз них, без можливостi скасування.

– Обидва отримали шiсть рокiв, – сказав Гоксбi, пiдхопивши розмову, – а за iхнiми родинами уважно спостерiгали, хоча ми нiколи не могли зв’язати цi злочини з Фолкнером. Третiй злодiй, який був пов’язаний з крадiжкою у Фiцмолеанi, мав зшитi губи, просто як нагадування, що трапиться з ним, якщо вiн захоче свiдчити проти своiх.

– Але якщо Фолкнер перепродае крадене…

– Згiдно з його податковою декларацiею, – сказав Ламонт, – Фолкнер займаеться фермерством. У нього маеток на дев’ять кiмнат у Гемпширi та триста акрiв землi з кiлькома коровами, якi щипають траву на цiй територii, проте не продаються.

– Але хтось мае вести перемовини зi страховими компанiями?

– Цим займаеться його права рука, – сказав Ламонт. – Мiстер Бут Вотсон, королiвський адвокат.

– Але якщо Бут Вотсон знае, що вiн працюе на злочинця, хiба вiн не мае повiдомити у полiцiю як професiонал?

– Це не ваш батько, Ворвiку, – сказав Гоксбi. – Це людина, яку Адвокатська палата двiчi ледь не позбавила лiцензii, й обидва рази – за непрофесiйну поведiнку.

– Але ж вiн досi практикуе, – зауважив Вiльям.

– Так, але не часто з’являеться в судi, – сказав Гоксбi, – бо знайшов спосiб заробляти, навiть не виходячи з кiмнати. Щоразу як зникае цiнний витвiр мистецтва, першим, кому телефонують, е Бут Вотсон, якого просять бути посередником. І – яка несподiванка! – картина з’являеться через кiлька днiв в iдеальному станi, а компанii навiть не потрiбно iнформувати нас про цей прикрий iнцидент.

– Важко повiрити, – сказав Вiльям, – що Фолкнер жодного разу не проколовся. Ось це вже схоже на вигадку в стилi «Афери Томаса Крауна».

– Саме так, – погодився Гоксбi. – Щонайменше одна компанiя вiдмовилася платити йому, та якщо галерея не матиме ресурсiв на винагороду, Фолкнер залишиться з картиною.

– У такому разi, – сказав Вiльям, – викрадений Рембрандт усе ще може бути у нього.

– Тiльки якщо вiн не знищив картину як основний доказ.

– Але хто ж стане стане знищувати Рембрандта?

– Зачекайте, доки не побачите його наживо.