Хто не ризикує

– Отже, ти склав свiй iспит на детектива? – спитав вiн Вiльяма, передаючи йому тарiлку.

– Дiзнаемося тiльки за кiлька тижнiв, – вiдповiв хлопець, передаючи матерi миску з брюссельською капустою. – Та я не надто оптимiстично налаштований. Але ти будеш радий дiзнатися, що я вийшов у фiнал чемпiонату зi снукеру в нашому вiддiлку.

– Снукер? – спитав батько так, нiби вперше чув про цю гру.

– Так, це одна з речей, якоi я там навчився за цi два роки.

– То ти виграеш? – поцiкавився батько.

– Навряд чи.

– Отже, ти провалив свiй iспит, а тепер ще й збираешся програти в цьому, як його…

– Цiкаво, чому саме брюссельська капуста, а не бельгiйська? – сказала Марджорi, намагаючись вiдволiкти чоловiка та сина вiд черговоi дуелi.

– Бо вперше ii знайшли на околицях Брюсселя, i з того часу бельгiйцi називають ii саме так.

– Ти як енциклопедiя, – посмiхнулася Марджорi й подивилася на доньку.

– А якщо ти склав цей iспит, – продовжував сер Джулiан, якого не вдалося вiдволiкти питаннями етимологii, – скiльки часу мае пройти, перш нiж ти станеш справжнiм детективом?

– Пiвроку, може, рiк.

– То, може, одразу до Скотленд-Ярду? – саркастично поцiкавився батько.

– Це неможливо. Спочатку треба себе добре проявити i тiльки потiм можна подавати заявку до святоi святих. Проте завтра я вперше туди пiду.

Сер Джулiан кинув рiзати.

– Навiщо?

– Я ще не знаю, – зiзнався Вiльям. – Головний подзвонив менi у п’ятницю та наказав прибути до командора Гоксбi о дев’ятiй ранку в понедiлок, проте не сказав чому.

– Гоксбi, Гоксбi… – задумливо повторював сер Джулiан, насуплюючи лоба. – Чому менi знайоме це iм’я? А, точно, ми з ним якось стикалися в однiй справi про махiнацii, коли вiн ще був головним iнспектором. Вражаючий свiдок. Дуже добре пiдготувався, я навiть не змiг нi за що зачепитися.

– Розкажи менi бiльше, – попросив Вiльям.

– Занадто низький як для полiцейського. Будь уважним, такi зазвичай розумнiшi за iнших. Також вiдомий як Яструб. Спочатку кружляе над тобою, а потiм летить вниз та хапае своiми пазурями.

– Бачу, i тебе схопив, – прокоментувала Марджорi.

– З чого ти це взяла? – спитав сер Джулiан, наливаючи собi вина.

– Бо ти запам’ятовуеш тiльки тих свiдкiв, якi беруть гору над тобою.