Хто не ризикує

Швидко бери рецепт та бiгом до найближчоi аптеки!

– Слухаюсь, сержанте! – вiдповiв Вiльям. Вiн схопив конверт i побiг до аптеки на Хай-стрит, де перед вiконцем провiзора вже вишикувалася невелика черга. Вiльям вибачився перед жiнкою, яка стояла першою в черзi, й передав аптекарцi конверт зi словами: «Це термiново».

Молода дiвчина вiдкрила конверт, уважно прочитала записку, мовивши:

– З вас один фунт шiстдесят центiв, констеблю.

Вiльям дiстав дрiб’язок i передав аптекарцi. Вона поклала грошi до каси, обернулася, дiстала пачку презервативiв з полицi та передала йому.

– Не забудьте ваш рецепт, констеблю, – i повернула Вiльяму конверт.

Кiлька здивованих пар очей проводили його до дверей. Вiн вiдiйшов подалi, а потiм вiдкрив конверт та прочитав той «рецепт».

«Шановний пан/шановна панi,

я сором’язливий констебль, якому нарештi вдалося знайти собi дiвчину (i сподiваюся, сьогоднi менi пощастить!).

Вiльям щиро розсмiявся, запхав пачку презервативiв до кишенi та пiшов назад до вiддiлка. Лише одна прикра рiч спала йому на думку: якби тiльки у нього й справдi була дiвчина!

3

Констебль Ворвiк закрутив ковпачок своеi перовоi ручки з упевненiстю, що вiн склав свiй iспит на детектива з трiумфом, як би це назвав його батько. Коли вiн того вечора повернувся у свою квартиру у Тренчард-Хаус, його трiумф майже наполовину згас, а коли вiн вимикав свiтло перед сном, то був майже впевнений, що зганьбився, i тепер до скону вiку патрулюватиме вулицi та ловитиме кишенькових злочинцiв.

– Як успiхи? – спитав черговий офiцер наступного дня, коли Вiльям прийшов на чергування.

– Безнадiйно провалив, – вiдповiв Вiльям, перевiряючи книгу чергувань. Вони з Фредом щойно повернулися з патрулювання Бартоном, единою метою якого було показати мiсцевим злочинцям, що в Лондонi ще е кiлька полiцiянтiв, аби iх схопити.

– Ну нiчого, спробуеш наступного року, – вiдповiв офiцер. Якщо констебль Ворвiк i мав намiр страждати вiд невпевненостi, офiцер точно не мав намiру рятувати його вiд цього.

* * *

Сер Джулiан точив нiж, аж доки лезо не стало таким, що об нього можна було порiзатися.

– Шматочок чи два, синку?

– Два, будь ласка.

Сер Джулiан нарiзав печеню, мов професiйний рiзник.