Їжа. Італійське щастя

СПЕЦНАПОЇ

Спецстрави

Першi страви: розплавлений сир «Фонтiна» з маслом i яечними жовтками (fondue або fonduta). Теплу масу пiдчiплюють сухарними паличками або ллють на «поленту».

Другi страви: сарна або косуля по-вальдостанськи (шматки стегновоi частини або фiле, замаринованi, потiм тушкованi, а тодi ще й смаженi на решiтцi), а також карбонад зi свинячоi солонини, нарiзаноi кубиками, з цибулею, сiллю i перцем. Його тушкують по кiлька годин на вугiльному жарiннi. Вальдостанська котлета – телячий биток, обкладений сиром «Фонтiна», обгорнутий скибками вареноi шинки, умочений в яйце, обсипаний сухарями i пiсля цього засмажений.

Гiрська форель «in саrрiоnе» («як короп»): засмажена великими шматками, пiсля чого замаринована в оцтi.

Надзвичайно специфiчною е оригiнальна вальдостанська кава. Їi змiшують з граппою та лимонною цедрою i подають з палаючим цукром та спиртом у великiй дерев’янiй чашi з кiлькома носиками. Називаеться така чаша «Кубок дружби». Братаючись, усi п’ють по черзi з окремих носикiв.

П’ють наймiцнiше «vin br?lе alla gressonara» (палене вино за способом Грессоне: зварене зi шкуринками чорного хлiба, з цукром, вершковим маслом, корицею, гвоздикою i мускатним горiхом i процiджене крiзь сито). Випити взагалi в Аостi люблять. Це либонь едине мiсце, де можна зустрiти те, що ми вважали винятковою приналежнiстю Грузii: оправлений у срiбло рiг гiрського козла, яким користуються лише в один спосiб – осушують його. Поставити на стiл недопитий рiг, як вiдомо, не уявляеться можливим, з огляду на особливостi конструкцii.

Спецпродукти

Сир «Фонтiна». Сир «Тома» з Грессоне Сан-Жан, що виробляеться на висотi 2200 м зi свiжого молока (отже, тiльки влiтку) i витримуеться не менше року. Яблука ранет «Валле д’Аоста»; грушi «Мартен». Каштановий гiрський мед.

Спецнапiй

Граппа святого Бернарда у пляшечках на ошийниках пошукових собак.

Євреi

Першi евреi оселилися в Римi в 161 роцi до нашоi ери, коли Юда Маккавей вирядив послiв шукати допомоги iмперii проти об’еднаних армiй грекiв i сирiйцiв.

Посольство було численним i затрималося у Римi на тривалий час. Згодом, уже пiсля зруйнування римлянами в 70 роцi нашоi ери Єрусалимського храму, до Рима прибула перша хвиля бiженцiв i ще бiльша кiлькiсть полонених рабiв-евреiв, захоплених римлянами в битвi. Їх сумний прохiд у трiумфальнiй процесii, пiд величезним семисвiчником (вiн був вiдвойований у евреiв, зрозумiло, як трофей) зображений на барельефi арки Тита в Римi (I ст. н. е.).