Їжа. Італійське щастя

Повiльним е не смакування, а, скажiмо, змiтання крихт зi скатертини або очiкування митi, коли нарештi принесуть судки з iжею. Головне в цих зустрiчах – не прагнення потiшити свое черево, не те, що в давнину iменували «гортанобiссям» (за Далем – церк. «ненажерливiсть». – Пер.), а геть iнше: зустрiчi, бесiди за iжею. У траторiях i ресторанах «Слоу Фуд», як у лiтературних кафе, обговорюеться багато всього з сфери культури. Їда перемежовуеться публiчними промовами i виступами – виходить неспiшно. А iдять всi з нормальною швидкiстю.

Що ж до дiяльностi, то працюе органiзацiя «Слоу» дуже швидко. З 1996 року в ритмi бiенале проводиться виставка-конгрес «Салон смаку» («Salone del Gusto») в Туринi. У тi роки, коли немае «Салонiв», е ярмарок «Cheese», присвячений сирам. Вiн займае всi вулицi, всi площi п’емонтського бургу Бра, де розташована штаб-квартира органiзацii «Слоу Фуд». Свято «Cheese» в Бра – це величезний захiд, подiбний до мега Сагри (див. розд. «Сагрa»).

З жовтня 2004 року щодва роки в Туринi одночасно з «Салоном смаку» вiдбуваеться конференцiя, унiкальна за концепцiею i за складом залучених учасникiв.

Називаеться вона «Земля-Мати» («Terra Madre»), i сенс зустрiчi полягае в тому, щоб зiбрати справдi свiтову спiльноту тих, хто пов’язаний з виробництвом iжi, з розв’язанням проблем голоду, з охороною довкiлля та екологiчноi рiвноваги планети. Тих, хто занепокоений якiстю, культурою, хто ставиться до основноi сфери людського побуту дiяльно i практично – або, навпаки, споглядально i теоретично, застосовують сили до того, щоб додати матерiаловi iсторичноi та антропологiчноi глибини.

У першiй конференцii «Terra Madre» брали участь п’ять тисяч делегатiв зi ста тридцяти однiеi держави земноi кулi. Приiжджих учасникiв влаштовували в приватних будинках П’емонту, Лiгурii, Ломбардii i Валле д’Аости. Органiзацiйна пiдтримка – 1250 волонтерiв з Італii, без лiку добровiльних об’еднань з усього свiту. На форумi проходять семiнари: «Мiсцевi торговi марки», «Гастрономiчна освiта», «Традицii алкогольних напоiв», «Сертифiкацiя органiчного виробництва».

Сертифiкування продукцii у районах i краiнах, де торгiвля не розвинена i куди наiжджають у гонитвi за несертифiкованими товарами спритнi перекупники – питання не зайве, а суспiльно вагоме. Не дивно, що голова руху «Слоу Фуд» Карло Петринi, який надае фермерам свiту значнi новi суспiльнi можливостi, отримав свого часу вiд журналу «Тайм» титул «Людина року».