Їжа. Італійське щастя

Італiйське ставлення до iжi спростовуе народну мудрiсть, за якою «хоч скiльки повторюй «халва», в ротi солодко не стане». Стане! Італiець не просто називае якийсь iнгредiент iжi, вiн священнодiе. Вiн промовляе магiчне заклинання. Вiн як Євангелiе цитуе каталог форматiв «пасташютти», вiн як молитву декламуе перелiк риб, придатних для засолювання, або весняних трав, що складають лiгурiйський букет «пребуджон». У ротi промовця виявляються разом усi приправи, сумiснi з названою iжею. Вимовляючи назви страв, знавець iталiйськоi кулiнарii смакуе повне – згори й до самого долу – ресторанне меню.

Любителю iталiйськоi кухнi вiдкритий таемний код, побудований зi знакiв iжi (назвiмо його «food code»). Код – це поняття семiотики, науки про знаки. Знаками визначаеться характер культури. За допомогою цих знакiв старовина пояснюе сучаснiсть. Та й сама старовина виявляе себе через знаки сучасностi. Те минуле, що, здавалось би, зникло, як з’ясовуеться, можна з’iсти. Food code пояснюе i систематизуе комплекс вiдомостей, що стосуються iсторii, географii, сiльського господарства, зоологii, етнографii, дизайну, семiотики побуту i прикладноi економiки Італii.

Варто вiдзначити також, що цей шар культури – найбiльш радiсний для дослiдника. Не тiльки тому, що макарони – це неабияка смакота. А ще й тому, що в побутових застiллях i впродовж наукових круглих столiв, у будь-яких розмовах про iжу формуеться загальна, всiм доступна, всiм цiкава, неймовiрно демократична i позитивно забарвлена мова. Тi, хто розмовляе про iжу, можуть належати до дуже рiзних суспiльних верств.

Та хоч би ким вони працювали, хоч би скiльки грошей витрачали, хоч би з якоi родини походили – вони без жодних зусиль знаходять спiльну мову. Про ранню городину чи про добре вiдгодовану птицю – то вже вiдповiдно до сезону й обставин.

Так формуеться мова культури, стiйка до споживчоi зарази, здатна протистояти комерцiйнiй рекламi. Споживчi пристрастi та iхнiй провiдник – реклама – зацикленi на сьогоднiшньому i скороминущому, на здешевленнi вже вiдомого i подорожчаннi новоявленого.

А мова кулiнарii орiентована на iсторiю, новомоднi фокуси для неi – кiтч. Італiйський кулiнарний код сповнений гiдностi й ерудований. У його шкалi цiнностей нагорi – усе стародавне, реалiзоване, насичене ароматом часу, всiма шановане.

Із цiнителiв i знавцiв iталiйського food code утворилась навiть полiтична партiя, членом якоi бути якось не соромно. Партiя не у фiгуративному розумiннi. Вона справдi iснуе.