Їжа. Італійське щастя

Це рух «Слоу Фуд» з фiлiями у багатьох мiстах Італii.

Рух видае часописи i книжки, скликае конференцii, пiдтримуе освiтнi програми, вiн спрямований на збереження рiдкiсних якiсних продуктiв i страв рiзних мiсцевостей. Можна сказати, що цей рух дiе в руслi кулiнарноi археологii або кулiнарноi реставрацii. Вiн залучае не отупiлих, не знудьгованих, не впалих у сплячку громадян Італii в цiкаву спiльну роботу, яка дозволяе вчитися, знайомитися i разом насолоджуватися як простими, так i вишуканими радощами столу. І залучае до цих внутрiшньо-iталiйських радощiв також i неiталiйцiв.

Герцен писав про вроджену демократичнiсть iталiйцiв:

«Ця рiзкiсть меж, визначенiсть характерiв, самобутня особистiсть всього: гiр, долин, краiни, мiста, рослинностi, населення кожного мiстечка – одна з головних рис та особливостей Італii. Невизначенi кольори, невизначенi характери, туманнi мрii, мiнливi межi, примарнi обриси, неяснi бажання – це все приналежнiсть пiвночi. В Італii все виразне, яскраве, кожен клаптик землi, кожне мiстечко мае свое обличчя, кожна пристрасть – свою мету, щогодини – свое освiтлення, тiнь, наче ножем, вiдрiзана вiд свiтла…

…У iталiйцiв особливо розвинене почуття поваги до себе, до особистостi; вони демократiю не уявляють, як французи, вона в iхнiй вдачi; i пiд рiвнiстю вони не розумiють рiвномiрного рабства».

Демократичнiсть структури iталiйського суспiльства означае самодостатнiсть кожного села або бургу, вiдсутнiсть переваги одного мiста над iншим, столицi – над областю, центру держави – над провiнцiею.

«Це мiсто i село водночас», – писав про Італiю Гоголь Плетньову 2 листопада 1837 року. В Італii немае провiнцii, тому що, повторимо за Герценом, «кожне мiстечко мае свое обличчя». І в кожному мiстечку е свiй «iстiвний стяг». Це вид iжi, доведений до досконалостi саме в тiй мiсцевостi: флорентiйський бiфштекс, мiланське рiзотто, тревiзанський цикорiй, капрiйський салат. Цим видом iжi громадяни мiстечка або села пишаються. А вся Італiя пишаеться i цим видом iжi, i мiстечком.

У цiй книжцi ми домовимося називати такi страви «спецстравами», а продукти – «спецпродуктами», у такий спосiб перекладаючи рiдною мовою iталiйське слово «specialit?» i уникаючи варваризму «спецiалiтет».

А також тут часто застовуються такi рiдкiснi, взятi iз глибин росiйських словникiв термiни, як «олей» (olio), в значеннi «маслинова олiя», «оцет» (aceto), в значеннi «винний оцет».[1 - У словнику Даля: «ОЛЕЙ м. олея ж. южн. зап. елей церк. олия малорос. лат.