Вибрані твори

Беззастережно визнае це також i Буа. «Само собою зрозумiло, – каже вiн, – що я вiдчуваю найбiльше захоплення засновниками математичних наук. Треба володiти надзвичайною проникливiстю, аби обдарувати нас машиною для дедукцii, якою ми володiемо; послуги, якi вона нам надае, е незмiрними. Досягнувши певного рiвня розвитку, науки не можуть обiйтися без математики; адже, коли одного разу вибрано принцип, то з нього треба виводити наслiдки; цю роботу механiчно здiйснюють певнi галузi математики.. ,»[23 - «Il va de soi, que j’ai pour les fondateurs des sciences mathеmatiques la plus grande admiration.

Pour nous donner la machine a dеduire que nous possеdons; il fallait une rare penetration: la service rendu est immence. Les sciences, parvenus a un certais stade de developpement, ne peuvent se passer des mathеmatiques,puisqu’une fois le principi choisi, il faut en tirer les consеquences; travail don’t se chargent mеcaniquement certaines mathеmatiques…» (Ibid. P. 264).]. Але i тут правильне вiдношення може бути спотворене; допомiжний засiб може зайняти перше мiсце, вiдтiсняючи у самий кiнець i цiлковито усуваючи те, чому вiн мав слугувати. Такого спотворення правильного вiдношення не вiдбулося в умах цих засновникiв математичних наук; «вони були одночасно великими астрономами i великими механiками»[24 - «.ils еtaient en meme temps de grands astronomes et de grand mеcaniciens.» (Ibid.).], що уберегло iх вiд символоманii i прагматофобii; однак цього не можна сказати про деяких «iхнiх епiгонiв, вплив яких на викладання природничих наук надзвичайно згубний»[25 - «. leurs epigones don’t l’influence sur l’enseignement des sciences de la nature est si profondеment nеfaste» (Ibid. P. 265).]. Щоправда, «якщо принципи достатньо загальнi i майже безсумнiвнi, то можна, – каже Буа, – без великоi шкоди попустити вiжки математикам. Вони обертають корбу i без утоми поеднують одну ланку з iншою так, як слухняний собака кухаря обертае шампур навiть тодi, коли шампур порожнiй, а вогонь вже давно згас. Вони дедукують, дедукують, дедукують… І приносять нам справдi велику користь. Але припустiмо, що – як це майже завжди бувае у природничих науках – принципи не переконливi, що вони викликають застереження, що допускають лише приблизнi розв’язки, iнодi навiть суперечливi. математика це не турбуе; вiн дедукуе, дедукуе, дедукуе.; його не хвилюе питання, куди вiн зайшов, чи не було б розумно переглянути засновки, вибрати наразi такi, якi менше суперечать очевидним фактам. Вiн дедукуе.