Вибрані твори

Vous arr?tez sa main tournat la manivelle vous le suppliez de considerer les absurditеs, qu’il еnonce. Il vous regarde d’un oeil еtonnе et vous demande s’il n’a pas dеduit suivant le r?gles. Vous avouez que l’appareil logique est sans default, mais que manifestemen, vu les consequences, les prеmisse laissaient a desirer. Il vous rеpond comme Rochette: Moi, Monsieur, je dеroule des sorites; et l’?me tranquille, la conscience en repos, stupide, il reprend la manivelle» (Bouasse H. De la formation des theories et de leur transformation pragmatique II Scientia.

XIV. 1920. P. 264, 265).].

Те, що каже Буа, очевидно, е перебiльшенням; перебiльшенням, як у характеристицi типу, так i в його узагальненнi. Буа просто описуе «iдеал» математичного символомана i прагматофоба – а iдеалiв, як вiдомо, не iснуе. Але, пом’якшуючи тут i повсюди яскравi барви, до яких вдався Буа, зводячи його надмiрно в’iдливi епiтети i порiвняння до скромнiшоi норми, ми отримуемо уявлення про той розумовий тип, представникiв якого не бракуе у реальному свiтi.

У сферi математики розвитку символоманii i прагматофобii сприяе – окрiм уже згаданоi значущостi математичноi символiки – ще й друга обставина, яка так само е «пом’якшувальною». Предмети, якi дослiджуе математик, тобто «речi», позначенi математичними символами, е здебiльшого мисленневими конструкцiями; з цього погляду вони iнколи спорiдненi iз символами, також вигаданими людиною. А оскiльки цi «речовi» конструкцii людськоi думки здебiльшого можна уявити лише у символiчних шатах, то принципова рiзниця помiж речами та iхнiми символами може у свiдомостi стертися.

Унаслiдок цього неузгодженiсть мiж результатами, отриманими шляхом використання символiки, i переконаннями, незалежними вiд неi – неузгодженiсть, за якоi символоман i прагматофоб завжди стають на бiк символiв – виявляеться зазвичай лише тодi, коли ми виводимо з цих результатiв далекосяжнi наслiдки i пiд час аналiзу речей повертаемось – хоча прагматофобу це й не подобаеться – до самих основ iхньоi мис-ленневоi конструкцii. Ця обставина – поряд з iншими – пояснюе i виправдовуе появу символоманii i прагматофобii власне у сферi математики.

Але розумовi схильностi, набутi завдяки знайомству iз математичною символiкою, iнодi переносяться разом iз нею i до iнших наук, в яких математика, а тим бiльше ii символiка, вiдiграють роль допомiжного засобу, перш за все до деяких природничих наук. Цi науки отримують величезну користь вiд використання математики та ii символiки.