Тринадцятиканоння. Тексти, що створили цивілізацію

Пiсля чотирьох столiть роздробленостi об’еднати Китай вдалося пiд владою династii Суй (581–618), що стало початком цiлком новоi iсторичноi епохи, зокрема i в галузi канонознавства.

Незважаючи на те, що перiод правлiння цiеi династii був досить коротким, однак саме в цей час започатковано великi iнфраструктурнi проекти (хоч далеко не всi з них мали рацiональне пiдгрунтя, як, наприклад, грандiозне будiвництво Мiста великого процвiтання, Да сiнчен), а також важливi реформи, що стали основою розквiту китайськоi державностi та культури за наступноi династii Тан (618–907).

Першi роки свого правлiння суйський iмператор Ян Цзянь (на тронi 581–604), який вiдзначався величезною працьовитiстю, присвятив наведенню порядку у краiнi: впорядкував адмiнiстративно-територiальний устрiй, ввiв нове законодавство, перевiв вiйсько на професiйну основу, сформував славнозвiсну систему державних iспитiв для поповнення чиновницького апарату (ке цзюй), стабiлiзував економiчну ситуацiю тощо.

Водночас, незважаючи на певне економiчне пiднесення, принципом внутрiшньоi полiтики залишалися заходи з посилення державного контролю над господарською сферою та населенням.

Другий iмператор, Ян Гуан (569–618, на тронi 604–617), прагнув продовжити починання батька.

Так, вiн вiдновив значну частину Великоi китайськоi стiни, а також побудував Великий канал (його будiвництво розпочато в 605 р., а завершено – в 611 р.), що сполучив Пiвнiч та Пiвдень краiни: на Пiвночi канал був доведений до сучасного Пекiна, а на Пiвднi – до Ханджоу.

Однак цi грандiознi проекти пiдiрвали економiчну могутнiсть краiни, адже вимагали надмiрну кiлькiсть трудових ресурсiв. Ослабленню iмперii сприяли також двi невдалi вiйськовi кампанii впродовж 612–613 рр. проти давньокорейського князiвства Когурьо (36 р. до Р.Х. – 668).

Імператор Ян-дi дуже любив книжки, тому придiляв увагу поповненню та впорядкуванню своеi багатоi бiблiотеки, що розмiщувалася у спецiальних примiщеннях пiд назвою Гуаньвеньдянь («Палац для читання книг») у палацi в Лоянi – Схiднiй столицi iмперii.

Цiкавим правилом у тодiшнiх iмператорських бiблiотеках, наприклад, було те, що крiм оригiналiв рукописiв у них зберiгалась велика кiлькiсть дублетiв (кiлькiсть дублетiв деяких текстiв доходила до 50!), значна частина яких, схоже, була i у сховищi Цзяцзедянь.