На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Новое время. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Автор
Жанр
Дата выхода
07 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Коллектив авторов) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу нарисів львівських етнологів та істориків написано не стільки для галичан, скільки для всіх співвітчизників в Україні та за кордоном, які хочуть (і повинні) краще запізнати Галичину – південно-західну частину сучасної України, що сягає північних схилів Карпат, басейнів верхнього і середнього Дністра, верхньої течії Західного Бугу, верхнього Сяну. В етнокультурному аспекті сучасна Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) території Західного Поділля, Опілля, Надсяння і Покуття, частини територій Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини та Волині. Так, після першого поділу Речі Посполитої 1772 року до Галичини приєднано частину історико-етнографічної Волині (півчнічні терени сучасної Львівської області), яка поступово була «огаличанина».
Запрошуємо до читання та пізнання самобутнього етнокультурного простору західного регіону України у так звану «австрійську» добу.
В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
📚 Читайте "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Подiбна строкатiсть рецептури побутувала й в iнших груп украiнського населення Галичини. Тож видаеться неможливим описати якийсь певний стандартизований варiант «галицького борщу». Щоправда, одну особливiсть цiеi страви в галичан все ж видiлю. Так, на територii дослiдження широкого поширення набувають так званi «питнi борщi» (попередньо описаний варiант «борщ пiсний до кулешi»): його консистенцiю не загущували крупами, капустою чи надлишком квашеного буряка; подавали до iнших страв – кашi, печеного пирога, вареникiв тощо.
Важливим компонентом народноi кулiнарii був хлiб. Вiн основа харчування не лише населення Галичини, а й усього украiнського етносу. Водночас ситуацiя з його видовим i сортовим складом, способом приготування та рецептурою в рiзних етнографiчних груп дослiджуваних теренiв е аналогiчною, як iз борщем. Адже, наприклад, у гiрському регiонi та в передгiр’i домiнувало в народному харчуваннi прiсне хлiбне печиво, а на рiвнинах – вчинений хлiб.
У рiзних етнографiчних районах територii Галичини побутували такi види i назви прiсного хлiбного печива:
1.
2. Бойкiвщина: «ощипок» – вiвсяний корж. Інодi, за способом виготовлення та споживання (ламали, «щипали», руками), його називали «паленя», «щипок», «углянка», «палене».
3. Гуцульщина: «корж», «малай» з кукурудзяного борошна (до початку ХІХ ст.
4. Покуття: ячмiнно-кукурдзяний «малай»; кукурудзяно-картопляний «мандебурченик», «боб’еник» з разового житнього борошна, «коржi» з пшеничного, ячмiнного та житнього борошна.
5. Пiдгiр’я: ячмiннi «коржi».
6. На Галицькiй Волинi пекли «паляницi пшеничнi, печенi на плитi, прiснi», «паляницi пшеничнi, печенi на плитi, на поташi», на теренах такоi частини Волинi, як Холмщина, – житнi «пiдпалки».
Тривале побутування на теренах Украiнських Карпат прiсного хлiба i його вiдносне розмаiття зумовлене природно-клiматичними умовами, через якi потрiбно було висiвати морозостiйкi культури (овес, ячмiнь), адже жито i пшениця, котрi потребували кращих грунтiв i менших точок екстремуму добових коливань температури, у цiй мiсцевостi давали низькi врожаi.
Смаковi та поживнi якостi хлiба горян були дуже низькими. К.










