На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Новое время. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Автор
Жанр
Дата выхода
07 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Коллектив авторов) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу нарисів львівських етнологів та істориків написано не стільки для галичан, скільки для всіх співвітчизників в Україні та за кордоном, які хочуть (і повинні) краще запізнати Галичину – південно-західну частину сучасної України, що сягає північних схилів Карпат, басейнів верхнього і середнього Дністра, верхньої течії Західного Бугу, верхнього Сяну. В етнокультурному аспекті сучасна Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) території Західного Поділля, Опілля, Надсяння і Покуття, частини територій Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини та Волині. Так, після першого поділу Речі Посполитої 1772 року до Галичини приєднано частину історико-етнографічної Волині (півчнічні терени сучасної Львівської області), яка поступово була «огаличанина».
Запрошуємо до читання та пізнання самобутнього етнокультурного простору західного регіону України у так звану «австрійську» добу.
В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
📚 Читайте "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Коли стрiху покривали, «косицю» знiмали i спалювали в печi або чiпляли на плодове дерево, але викинути ii не могли.
На Надсяннi селяни вважали: якщо поставлено останню крокву, то закiнчено будiвельнi «дерев’янi роботи», а тому ставили «букет», «вiнець», «май», «квiтку». Майстер-будiвельник прив’язував його до крокви. За це йому затягали на гору горiлки. Пiсля встановлення цiеi «вiхи» господар влаштовував робiтникам частування. Якщо покривали стрiху, то будiвельну «вiху» знiмали й господар спалював ii.
На Захiдному Подiллi будiвельну «вiху» називали «квiткою», або «вiнком». Їi робили iз зiлля та квiтiв, прикрашали колосками. Цю «вiху» ставили не лише пiсля зведення крокв, а й пiсля закладання пiдвалин, валькування стiн. Практика ставити «квiтку» пiсля валькування стiн на Захiдному Подiллi була доволi поширеною. Толочани ставили ii у пiдпертий цеглинами глечик «на вуглови хати, який зi сходу». Натомiсть «квiтку» пiд час зведення дерев’яного каркаса стрiхи ставив майстер, чiпляючи ii до палицi, яку прибивав або прив’язував до крокви.
На тих теренах, де було поширене валькування стiн глиняно-солом’яним замiсом, пiсля завершення роботи («коли кончили мастити») i встановлення на однiй iз стiн (найчастiше причiлковiй) будiвельноi «вiхи», толочани веселилися та жартували, зокрема, обмазували одне одного глиняним замiсом. Респонденти зi Захiдного Подiлля розповiдали: «То були такi жарти i смiхи з глиною.
Усi сiльськогосподарськi роботи, що потребували взаемодопомоги, можна систематизувати вiдповiдно до народного господарського календаря украiнських селян.
На рiзних теренах Галичини була вiдома взаемодопомога для внесення у грунт органiчних добрив: допомога тягловою силою, транспортними засобами, пiд час навантажування на останнi гною, його розкиданнi.
Оранка була однiею з найрозповсюдженiших на украiнських етнiчних теренах супряжних робiт. Їi особливостi залежали вiд ландшафтних умов i грунтiв. У другiй половинi ХІХ – першiй третинi ХХ ст.










