На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Новое время. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Автор
Жанр
Дата выхода
07 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Коллектив авторов) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу нарисів львівських етнологів та істориків написано не стільки для галичан, скільки для всіх співвітчизників в Україні та за кордоном, які хочуть (і повинні) краще запізнати Галичину – південно-західну частину сучасної України, що сягає північних схилів Карпат, басейнів верхнього і середнього Дністра, верхньої течії Західного Бугу, верхнього Сяну. В етнокультурному аспекті сучасна Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) території Західного Поділля, Опілля, Надсяння і Покуття, частини територій Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини та Волині. Так, після першого поділу Речі Посполитої 1772 року до Галичини приєднано частину історико-етнографічної Волині (півчнічні терени сучасної Львівської області), яка поступово була «огаличанина».
Запрошуємо до читання та пізнання самобутнього етнокультурного простору західного регіону України у так звану «австрійську» добу.
В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
📚 Читайте "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Поблизу мiсця будiвництва викопували неглибоку яму, до якоi засипали глину, пшеничну полову чи «трину» (дрiбну солому), заливали воду й заводили коня, який мав перемiшувати iх. Чоловiки подавали готовий замiс жiнкам, якi м’яли у ньому житню або пшеничну солому, формуючи «вальки». Готовi «вальки» чоловiки заплiтали за патики каркаса стiн. Вiдтак, як звели стiни, готували iнший глиняний замiс – з глини, полови, води i висушеного кiнського кiзяка («конякiв»). Цю сумiш мiсили ногами толочани, переважно жiнки. Нею вирiвнювали стiни й чекали, щоб вони добре висохли.
На галицькiй частинi Волинi найбiльшого поширення традицiйнi толоки набули з розповсюдженням каркасноi технiки будiвництва. У другiй половинi ХІХ – першiй половинi ХХ ст. «толоки» пiд час будiвництва тут подiлялися на «чоловiчi» (зведення дерев’яного каркаса споруди) i «жiночi» (виготовлення глиняно-солом’яних валькiв i заповнення ними каркаса стiн, вирiвнювання стiн глиною, валькування стелi).
Украiнськi селяни вдавалися до звичаiв взаемодопомоги й пiд час пошиття стрiхи соломою. На Бойкiвщинi господар, якому потрiбно було виконати цю роботу, ходив по сусiдах i «просив околотiв». Односельцi приходили допомогти йому зробити «китицi» чи «снiпки» зi соломи (в’язати iх допомагали й жiнки), пошити стрiху.
Неодмiнним атрибутом толок пiд час будiвництва був обряд «вiхи». Наприклад, у селах пограниччя Бойкiвщини i Покуття, як ставили крокви («кiзли»), до однiеi з них («до сходу сонця») головний майстер крiпив (прибивав або прив’язував) «косицю» – cмерiчку, сосенку, яличку чи ялинку, за якою до лiсу ходив газда.










