На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Новое время. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття

Автор
Жанр
Дата выхода
07 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Коллектив авторов) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу нарисів львівських етнологів та істориків написано не стільки для галичан, скільки для всіх співвітчизників в Україні та за кордоном, які хочуть (і повинні) краще запізнати Галичину – південно-західну частину сучасної України, що сягає північних схилів Карпат, басейнів верхнього і середнього Дністра, верхньої течії Західного Бугу, верхнього Сяну. В етнокультурному аспекті сучасна Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) території Західного Поділля, Опілля, Надсяння і Покуття, частини територій Гуцульщини, Бойківщини, Лемківщини та Волині. Так, після першого поділу Речі Посполитої 1772 року до Галичини приєднано частину історико-етнографічної Волині (півчнічні терени сучасної Львівської області), яка поступово була «огаличанина».
Запрошуємо до читання та пізнання самобутнього етнокультурного простору західного регіону України у так звану «австрійську» добу.
В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
📚 Читайте "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Повсякденне життя галичан у XIX – на початку XX століття", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
для оранки використовували двох коней i двi людини: одна з осiб йшла за плугом, друга – провадила коней. Респонденти з Бойкiвщини стверджують, що про спрягання кiньми домовлялися в перший понедiлок Великого посту, пiсля проводiв Сирного тижня: «В недiлю гостилися, а в понедiлок обговорювали, що я з тобов ся спрягаю, а ти зi мнов» (с. Головецько Старосамбiрського р-ну Львiвськоi обл.)[40 - Архiв ЛНУ iменi Івана Франка. Ф. Р-119. Оп. 17. Спр. 132-Е. Арк. 24.]. Селяни, що спряглися тягловими тваринами, переважно працювали вже разом увесь сiльськогосподарський сезон – починаючи вiд весняноi оранки i сiвби на ярину й закiнчуючи осiнньою оранкою i сiвбою на озимi культури.
Як один iз проявiв турботи сiльськоi громади про своiх членiв, особливо сирiт i вдiв, можна розглядати звичай трудовоi взаемодопомоги «вдовин плуг» («вдовин день»), який за своiм характером близький до толоки i пов’язаний зi супрягою. На Бойкiвщинi зорати вдовам i сиротам допомагали найчастiше на свято весняного Юрiя (6 травня), тобто на четвертий тиждень пiсля Благовiщення.
З другоi половини ХІХ ст. у громадському побутi украiнцiв поширилася взаемодопомога пiд час садiння картоплi.
Селяни допомагали одне одному пiд час косовицi та жнив. Так, перший опис «толоки» на галицьких теренах (а саме – на Бойкiвщинi), який залишив польський помiщик І. Любич-Червiнський у працi 1811 року «Заднiстрянська околиця мiж Стрием i Лiмницею» («Okolica zadniesterska miedzy Stryjem i Lomnica»), стосуеться саме цих лiтнiх робiт: пани запрошували молодь на жнива чи громадження сiна.










