Божественна комедія

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМА

1 Хто, навiть вiльними вiд рим словами,

Повiсти мiг би, скiльки кровi й ран

Побачив я на днi новоi ями?

4 Тут мова лиш заводить нас в обман:

Бо наш словник ще дуже невеликий

І розум завузький збагнуть цей стан.

7 Якби звелись усi мерцi й калiки,

Хто кров у благодатному краю

Пулiйському пролив пiд зойки й крики

10 Вiд рук троян; хто в довгому бою

Перснями заплатив данину волi,

Як чесний Лiвiй в книгу внiс свою;

13 Тi, хто вiдчув непереноснi болi,

Що iх завдав дерзкий Роберт Гвiскард,

І тi, чиi кiстки гниють поволi

16 Пiд Чеперано, де без алебард

Пулiйцi зрадили, й, не вдiвши лати,

При Тальякоццо iх здолав Алард;

19 Коли б на одну купу поскладати

Всi кукси й шрами, – iх стократ затьмить

Той надто моторошний схов дев’ятий.

22 Побачив я того помiж страхiть,

У кого, мов у дiжки не до вжитку,

Був розруб з губ до мiсця, чим смердiть.

25 Кишки звисали аж по саму литку,

Йшли нутрощi до темного мiшка,

Де в кал надходить все, що е в спожитку.

28 На мене звiвши очi хижака,

Розкрив своi вiн груди до скелета

Й сказав: «Дивись, розрубина яка!

31 Дивися на калiцтво Магомета!

А спереду йде стогнучи Алi, —

Спотворене лице – його прикмета.

34 Усi, хто тут несе в собi жалi,

Є сiвачами розбрату й розколу

І йдуть, порубанi, в жахливiй млi.

37 А ззаду чорт рубае всiх посполу,

Бо грiшники гуртом повз нього йдуть,

Шматуе лезом вiн усiх спрокволу,

40 Коли вертаеться скорботна путь.

У нас, допоки дiйдемо до нього,

То всi ушкодження i заживуть.

43 А ти хто, що по краю кам’яного

Йдеш гребеня, ти, може, вiдтягти

Гадаеш строк покарання страшного?»

46 «Не вмер вiн ще, i не грiхи стягти, —

Сказав мiй вождь, – його повергли в сушу, —

Бажання все самому осягти.

49 Умерлий, я його проводить мушу

Крiзь Пекло, з кола в коло всiх принук, —

Це так, як те, що бачу твою душу».

52 Спинив iх з сотню тоi мови звук.

Всi, роздивляючись мене едино,

Вiд подиву забули гiркiсть мук.

55 «Пiд ясним сонцем братовi Дольчiно,

Щоб не зарано впав на наш порiг,

Перекажи таке, жива людино:

58 «Готуй припаси, бо глибокий снiг

Новарцю стане за пiдмогу, й з нею

Боротись довго ти б уже не змiг». —

61 Пiдвiвши ногу трохи над землею,

Промовив Магомет такi слова,

Ступнув та й рушив стежкою своею.