Божественна комедія

91 «О вивержена з неба клята малiсть! —

Гукнув вiн, ставши на жахний порiг, —

Звiдкiль така обурлива зухвалiсть?

94 Чом опиратись тим, хто перемiг?

Скорiтесь волi, що в мету влучае

І збiльшуе для вас тягар вериг?

97 Ви знаете, чим доля вiдомщае?

У Цербера у вашого з оков

Намуленi мiсця всяк добачае!»

100 Нечистим шляхом вiн назад пiшов,

На нас не кинувши свiй погляд милий,

Мов той, хто, ринувши у мислей схов,

103 Не бачив тих, що поруч з ним ходили.

Дало нам сил це сяйво серед мли,

Й вiдважно ми порiг переступили.

106 Без опору до мiста ми зайшли,

І палко я бажав про тих дiзнатись,

Що у фортецi замкненi були.

109 Зайшовши, став я миттю оглядатись

І вмить побачив дiл скорботи й зла,

Де мало все од лементу здригатись.

112 Як в Арлi, де рiка тече мала,

Як в Полi над Карнаро, де в затоцi

Італiя замок собi знайшла,

115 Гробницi горбляться на кожнiм кроцi, —

Тут ними всiяно весь грунт пустий;

Та гiрш було, що з усiеi моцi

118 Мiж ними звився полумiнь густий.

Жара пашiла скрiзь така велика,

Якоi й звиклим не перенести.

121 На трунах зсунутi були всi вiка,

Й зiтхання чулися з-пiд них жаскi,

Мов iз грудей розтятих чоловiка.

124 І я: «Учителю, це хто такi,

Що, змушенi до скорбноi постави,

Лиш зойки дикi видавать важкi?»

127 І вiн: «Це лжеучень усяких глави

З iх послiдовниками. Тут, в огнi,

Злiчити iх не вистачить уяви.

130 Із схожим схоже тут в однiй трунi

У полум’i, то бiльш, то менш похмурiм».

Вiн шлях праворуч показав менi,

133 І ми пiшли мiж полем мук i муром.

ПІСНЯ ДЕСЯТА

1 І от iде стежиною вузькою

Мiж мурами товстими й полем мук

Учитель мiй, i я за ним ступою.

4 «О вишнiй уме, що до гiрших лук

Ведеш мене, – почав я, – як владика,

Ти спрагу вдовольни iз власних рук!

7 Чи можна тих, чия вина велика,

Побачити? Нехай би пiдвелись —

Немае ж варти, i розкритi вiка».

10 І вiн: «…Вони закриються колись,

Як з Йосафату вернуть опочилим

Тiла, в якi свого часу вдяглись.

13 Це кладовище вiддане могилам

Для Епiкура та його рiднi,

Якi вбивають душу з вмерлим тiлом,

16 Але небавом при однiй трунi

Задовольниться й це твое жадання

І друге, що ховаеш в таiнi».

19 І я: «Мiй добрий вождю, запитання

Я пильно бережу в душi своiй,

Щоб виконать твоi заповiдання».

22 «О ти, що йдеш по мiсту цiм живий

Уродженцю Тоскани, будь же гречний,

Прошу тебе, зi мною мить постiй.