Божественна комедія

139 Вздрiв якостей дослiджувача грека

Дiоскорiда, – тут же був Орфей,

Ще й Туллiй, Лiвiй, моралiст Сенека,

142 І геометр Евклiд, i Птолемей,

І Гiппократ з Галеном, Авiценна,

І Аверроес, цей тлумач iдей.

145 Тяглася iх гiрлянда незлiченна,

Та хай про це хтось iнший розповiсть,

Бо тема й так у мене широченна.

148 І двох спiвцiв позбавилося шiсть,

Бо враз мене вожай мiй знаменитий

Од мирних лук, де всiх розважив гiсть,

151 Туди повiв, де нiчому свiтити

ПІСНЯ П’ЯТА

1 І тут зiйшов до другого я кола,

За перше меншого, та вiд розпук

Кричали душi голоснiш довкола.

4 Й страхiтного Мiноса вчув я гук;

Який при входi судить справедливо,

Хвостом указуючи розмiр мук.

7 Кажу, коли якась душа лякливо

Розповiла про всi своi дiла,

То цей знавець грiхiв, тонкий на диво,

10 Їй мiсце визначае в царствi зла,

Хвоста скрутивши стiлькома витками,

В котре по черзi коло засила.

13 Тиск перед ним i днями, i ночами;

Душа тут кожна свiй проходить суд:

Сказала, вчула та й пiшла до ями.

16 «О ти, хто в наш занурюеться бруд, —

Гукнув Мiнос, коли на мене глянув,

На мить лишивши безконечний труд, —

19 Дивись, куди ввiйшов i з ким ти станув,

А про широкий вхiд i не гадай!»

І вождь до нього: «Чом так гучно грянув?

22 Не з власного жадання йде в ваш край:

Так хочуть там, де все зробити можуть

Чого захочуть, так що не чiпай».

25 І ось такий, що й камiнь мiг стривожить,

Зачувся лемент, i зневiра йме,

Чи зойки вiдчаю луна не множить?

28 Туди прийшов, де свiтло геть нiме,

І знявся рик, як в буряному морi,

Коли на ньому дужий вiтер дме.

31 Пекельнi вихори, рвучкi та скорi,

Засуджених волочать, тягнуть, б’ють

Згори i знизу, й тi в сльозах та в горi.

34 І душi, летячи у каламуть,

Ридають, виють, сповнюючись хiттю,

Самого Бога в небесах клянуть:

37 Я взнав, що пiдпадае тут страхiттю,

Жахливiй бурi цiй той люд яркий,

Який скорився лиха розмаiттю.

40 І як на крилах носяться шпаки

В холодну пору, збившися у зграi,

Так духiв злих пролинув рiй швидкий.

43 Звiдсiль, звiдтiль, вверх, вниз, як в водограi,

І без надiй, що прийде тишi мить

Або змалiють муки iх безкраi.