Божественна комедія

73 «О шано й честь мистецтва та науки,

Скажи, хто цi, що доля iх ясна

Й вiддiленi вони в окремi злуки?»

76 І вiн менi: «Їх слава голосна,

З якою ти ще на землi зiткнувся,

Така, що й в Бога шана iм значна».

79 І голос в той же час менi почувся:

«Вшануемо ж великого спiвця,

Бо зниклий дух його до нас вернувся!»

82 І по слiдах великого слiпця

Нас три величнi тiнi йшли стрiчати,

Нерадiснi i несумнi з лиця.

85 І добрий мiй учитель став казати:

«Он глянь: мечем оперезавши стан,

Іде, мов з пишним почтом, цар багатий, —

88 То сам Гомер, усiм поетам пан,

А другий – то творець сатир Горацiй,

А то – Овiдiй i за ним – Лукан.

91 Ішов я з ними вряд в натхненнiй працi

І вряд у славi йду – таж чуеш сам

Той спiв хвали, мов князевi в палацi».

94 Так я уздрiв блискучу школу там

Вождя поетiв, що, могутньокрилий,

Летiв орлом назустрiч небесам.

97 Вони про себе щось поговорили

І привiтання мовили своi,

І посмiхнувся мiй учитель милий.

100 Усi тримались, як близькi моi,

І, розумiючи високу шану,

Я шостим став у велетнiв сiм’i.

103 Отак iшли до свiтлого ми стану

Й поважно мову про таке вели,

Про що розповiдать пiзнiше стану.

106 Пiд благородний замок ми прийшли,

Який сiм раз оточували стiни,

Й джерельнi води навкруги текли.

109 Долаючи, мов суходiл, струмини,

Дiстались двору ми крiзь сiм ворiт

І вздрiли свiжу зелень луговини,

112 В очах у мешканцiв горiв привiт,

У постатях ласкава сяла милiсть,

А в тихiй мовi – лагiдностi свiт,

115 Зiйшли ми вкупi на горбка похилiсть

В такому свiтлi, що змогли вочу

Оглянуть мовчазну дiбров журливiсть.

118 Великi, до яких в думках лечу,

Вщасливили мене своiм собором,

Що й досi ще вiд захвату тремчу.

121 Я вздрiв Електру в натовпi прозорiм,

І Гектора, й Енея розрiзнив,

І Цезаря в бронi, з шулiчим зором.

124 Камiллу i Пентесiлею вздрiв

По другий бiк та ще царя Латина,

Який з Лавiнiею там сидiв.

127 Вздрiв Брута я й дружину Коллатiна,

Корнелью, Марцiю та Юлью – всiх.

А осторонь – самого Саладiна.

130 І, перевiвши зiр очей своiх,

Побачив я, що вчитель всiх, хто знае,

Сидить в сiм’i фiлософiв значних.

133 Всяк дивиться, всяк шану виявляе.

З ним обiч був Сократ, а там Платон,

І Дiоген свое тут мiсце мае.

136 Тур Демокрiт, що ввiв случай в закон,

Фалес, ким славилась бiблiотека,

І з Емпедоклом Гераклiт, Зенон.