Світова гібридна війна: український фронт

Вони вже майже нiде в свiтi не надихають на створення нових iдеологiчних течiй i полiтичних рухiв, не висувають яскравих лiдерiв i не ведуть за собою маси. Обриси майбутнього формуються у внутрiшнiй суперечцi релiгiйних фанатикiв, прихильникiв сильноi руки, расистiв i нацiоналiстiв. Основним опонентом для цiеi новiтньоi консервативноi революцii е лiвацький анархiзм, войовничий фемiнiзм та iншi альтернативнi течii постмодернiзму, що е радше формою виходу за межi полiтичного способу мислення i соцiальноi дii, нiж реальною суспiльно-полiтичною альтернативою.

Отже, криза демократii в сучасному свiтi виявляе себе у кiлькох формах. Ідеться про девальвацiю цiнностей демократii, проблемнiсть функцiонування демократичних iнститутiв i брак лiдерства в демократизацiйному проектi. У цiннiсному вимiрi привабливiсть демократii стала заручником реальноi полiтики Заходу стосовно краiн, що належать до свiт-системноi периферii i напiвпериферii (I. Валлерстайн). У свiдомостi мiльйонiв демократiя стала атрибутом капiталiзму, глобалiзацii та вимог бюрократii (вашингтонськоi та брюссельськоi), i в цiй конотацii навряд чи мае шанси зберегти свою привабливiсть для народiв, якi стають на шлях нацiонального самоствердження.

Демократичнi iнститути довели свою iсторичну перевагу в суспiльствах, якi засвоiли iдеали свободи, принципи правовоi держави, сформували вiдповiдального громадянина, самоврядну громаду й утвердили свободу слова як норму спiвжиття. Однак за iнших умов партiйна система, парламентаризм, виборчi практики, мiсцеве самоврядування i громадськi об’еднання можуть легко перетворитися на iнструмент корпоративного, авторитарного чи будь-якого iншого, далекого вiд норм демократii управлiння.

Крiм того, розмивання iдеологiчних орiентирiв та поширення манiпулятивних медiйних технологiй часто позбавляють полiтичну конкуренцiю зрозумiлого виборцю полiтичного змiсту навiть у розвинених сучасних демократiях. У результатi формуються органи влади без необхiдноi суспiльноi легiтимностi, а полiтичний процес набувае форми закритого i корпоративного з елементами зовнiшнiх ефектiв, що поширюються заангажованими медiа.

За цих умов спотворюеться природа полiтичного лiдерства, яке дедалi бiльше стае iмiтацiйним та фiктивним. На тлi не зрозумiлих пересiчному виборцевi i далеких вiд його iнтересiв колiзiй i проблем, якими оперують полiтики в сучасних розвинених демократiях, зростають шанси на успiх популiстiв, якi пропонують вирiшувати складнi проблеми простими засобами.