Світова гібридна війна: український фронт

Однак i ця альтернатива стае примарною, тiльки-но популiст опиняеться при владi i починае функцiонувати як елемент полiтичноi системи. Довiра мiж владою i народом зменшуеться до критичних значень, а полiтичний дискурс ще бiльше примiтивiзуеться, оскiльки стае бiльш персоналiзованим.

Закономiрним наслiдком кризи демократичних цiнностей, iнститутiв i лiдерства е поширення агресивних iдеологiчних форм, культ сили, зростання колективного i нацiонального егоiзму, орiентацiя на емоцiю та афект у розв’язаннi суспiльних проблем.

За межами «золотого мiльярда» демократiя якщо й поширюеться, то переважно в гiбридних формах, якi можуть декларувати свою цiлковиту вiдданiсть демократичному iдеалу, а можуть теоретизувати над власною специфiкою (наприклад, «суверенна демократiя» в Росii).

Водночас краiни Заходу в умовах зростання внутрiшнiх суперечностей та вичерпання мотивацiйних ресурсiв обирають бiльш прагматичний пiдхiд у зовнiшнiй полiтицi. Утвердження демократii вже не е важливою метою iх впливу на ситуацiю у свiтi, а дедалi частiше стае засобом реалiзацii власних iнтересiв, який, за певних умов, може бути замiнений на iншi засоби.

3.3. Глобалiзацiя економiки i гiбридна вiйна

Феномен гiбридноi вiйни у контекстi глобалiзацii економiчних процесiв ще недостатньо дослiджений. З одного боку, глобалiзацiя змiцнюе платформу економiчного спiвробiтництва мiж краiнами, забезпечуючи економiчну недоцiльнiсть розгортання будь-якоi агресii, з iншого – створюе новi можливостi та канали просування цiлей гiбридноi вiйни через економiку та глобалiзованi зв’язки.

Аналiз процесiв, якi вiдбувалися у свiтовiй економiцi протягом усiеi iсторii людства, дозволяе зробити висновок, що глобалiзацiя – це процес всеохоплюючоi унiверсалiзацii умов життедiяльностi людськоi спiльноти у загальносвiтовому масштабi на тлi небувалого спрощення локальноi та трансконтинентальноi комунiкацii.

Сучасна ситуацiя у сферi глобалiзацii мае двi ключовi особливостi. По-перше, жодна держава не може впоратися з глобальними викликами самостiйно, оскiльки проблеми стали занадто складними, i занадто багато гравцiв конкурують на мiжнароднiй аренi.

По-друге, бiльшiсть нацiй зiткнулися зi схожими проблемами (вiд пандемiчних хвороб до мiжнародного тероризму) i почали усвiдомлювати необхiднiсть перетворення спiльностi iнтересiв у спiльнiсть дiй. У результатi в держав виникали зрозумiлi сильнi стимули для спiльних колективних дiй i прийняття на себе певноi частки вiдповiдальностi.