Амаркорд (збірник)

А в тих нечисленних ситуацiях, коли навiть пiсля вдвадцяте заданого собi запитання серце ваше не перестае сполохано трiпотiти, i ви вже майже готовi сказати: «О!», на вас знову опускаеться Його Величнiсть сумнiв, i ви вiдповiдаете: «А я знаю.?..»

Принаймнi, так воно було зi мною. Напевно, якби менi свого часу на життевому шляху замiсть численних пристрастей, захоплень чи просто симпатiй вiдразу трапилося справжне кохання, я давно бавила б дiтей замiсть того, щоб перепацькувати папiр. А, можливо, варто було просто назвати хоча б одну з пристрастей словом «кохання», а назвавши, повiрити у сказане, i тодi все було би iнакше.

Воiстину, «як много важить слово!»

Таких ситуацiй, ясна рiч, можна було б уникнути, якби ми чiтко уявляли собi, на що сподiваемося, вживаючи те чи iнше слово. Ну, наприклад, як вiдрiзнити кохання вiд пристрастi – i що з них сильнiше чи достойнiше? Менi однозначно видаеться, що кохання, а вам?

Подумайте самi. Що привабливого нормальна людина може знайти для себе в таких страхiтливих буквосполученнях: «пр», – так, нiби вам дали по писку; «ст» – важке, мов сон незайманицi; ну а про «стр» i говорити соромно.

Таке слово може видертися з горла, яке от-от задусять, але аж нiяк не з переповненого жагою i адреналiном закоханого серця. Порiвняти хоча б iз звучанням слова: «кохання». Зовсiм iнша рiч. М'яко, повiльно, наспiвно, нiжно. Округло, мов дiвочi перса. Стрiмко, мов спраглий пестощiв прутень. Слово, яке хочеться повторювати самому, хочеться, щоб хтось повторював його для вас, про вас або принаймнi у вашiй присутностi.

Що не кажiть, якiсть звучання помiтно вiдрiзняеться. Та i змiст слова «пристрасть», якщо вдуматися, доволi-таки незрозумiлий. Так, нiби чоловiк нiяк не второпае, що до чого, а точнiше хто при кому. Вiн «при страстi», вона при ньому, чи почуття (принаймнi сильнi) тут взагалi непричетнi. Як на мене, що чоловiк «при страстi», що «без страстi» – рiзниця невелика. Погана це ознака, коли людина носить своi почуття при боцi. Як гаманець, пейджер або носову хусточку.

Мало в цьому, як на мене, темпераменту.

Звичайно, е у слова «пристрасть» i милозвучнiшi синонiми: «жага», наприклад. Або «захоплення». Але на те вони й синонiми, щоб вiдрiзнятися за змiстом. Менi здаеться, що почуття, яке ми називаемо «пристрастю», несуттево, але все ж таки вiдрiзняеться вiд того, яке маеться на увазi пiд словом «жага», не кажучи вже про «захоплення». А почуття – це речi, що вимагають точностi. Особливо, коли йдеться про iх число.