Правда і Кривда: Побутові, моралізаторські казки та притчі

А один з цих пиякiв каже:

– Я маю порядну службу. Господар лише на рiк наймае. Але я не знаю, чи ти рiк там вибудеш, бо ще жоден наймит року там не вибув.

– Е, такi то наймити були. Вони, певне, не хотiли працювати або газдiв не слухали. Я вибуду.

– Як так, то я тебе поведу.

Приводить його той пияк до багатезного газди.

– Вам наймита треба?

– Та треба, але я тепер беру лише на два роки.

– Я мiг би служити й чотири роки.

– Най буде на чотири. Але умова така: як вибудеш, то дiстанеш пiвмаетку, а не вибудеш, то по двадцять п'ять букiв за кожен рiк, i я тебе проганяю.

– Добре.

Каже газда до жiнки:

– Вiн i року в нас не вибуде. Вже такi мудрагелi були.

При свiдках склали вони угоду, скрiпили й полягали спати.

Ще сонце не сходило, а господар будить наймита, аби збирався косити. Дали хлопцевi легенько поснiдати, а господар добре напхався i вийшли в поле.

Газда пускае хлопця наперед, а сам за ним покiс кладе.

Так що газда раз косою махне i з'iсть кавалок ковбаси, другий раз махне – хлiбом закусить.

Але вже обiд. Люди посiдали полуднувати, а вони ще косять.

– Доброго дурня багач зловив. Обiд, а вiн ще косить.

Вчув це газда i каже:

– Знаеш що? Люди вже сiли полуднувати, полуднуймо i ми.

– Що будемо полуднувати, як нема що?

– Ми будемо вигляд робити, що полуднуемо. Махаймо руками, нiби до ротiв ложки пiдносимо.

– Добре, я можу й двома руками махати.

Помахали руками, та й «обiд» закiнчився.

– Ходiмо, – каже газда, – коси клепати.

Пiшли вони коси клепати. Багач сiв за один кущ i iсть, а Панас за другий. Газда косу клепае, а наймит клевцем по бабцi побивае, а коса в травi.

Поклепав газда косу, i йдуть з наймитом косити. Каже Панас:

– Газдо, до полудня ви бачили який з мене косар, а тепер я хочу бачити, який з вас: йдiть тепер наперед, а я буду ззаду.

Газда пiдкрiпився, бере косою добрий покiс, а наймит порожньою косою гонить та й все:

– Борше, газдо, борше, бо шарпну по нозi.

Перейшли вони кiлька покосiв, так газда втомився, що ледве на ногах стоiть. Оглянувся, наймит гонить порожньою косою.

– Ти що робиш?

– Та, газдо, ми робили вигляд, що полуднуемо, а тепер я роблю вигляд, що кошу.

Змовчав багач, бо вони домовлялися, що нi наймит, нi газда не мають права злоститися.

Увечерi приходять додому, повечеряли й полягали спати.