Любий друг (збірник)

Норбер де Варен сидiв у директорському крiслi й писав статтю, а Жак Рiваль лежав на канапi й курив, заплющивши очi.

У повiтрi була затхлiсть, дух шкiряних меблiв, давнього тютюнового диму й друкарнi, особливий дух редакцiйних кiмнат, знайомий усiм газетярам.

На столi чорного дерева з мiдними iнкрустацiями лежали несвiтськi купи паперу: листи, картки, газети, журнали, рахунки постачальникiв та рiзнi бланки.

Форестье потиснув руки глядачам, що стояли коло партнерiв, i мовчки став дивитись на гру, а коли пан Вальтер виграв, промовив:

– Ось мiй друг Дюруа.

Директор раптом глянув на молодика з-пiд окулярiв, потiм спитав:

– Статтю принесли? Добре було б пустити ii сьогоднi з промовою Мореля.

Дюруа видобув з кишенi аркушi, складенi вчетверо:

– Ось стаття, пане.

Патрон, здавалось, зрадiв i сказав усмiхаючись:

– Дуже добре, дуже добре. Ви слово тримаете. Менi треба проглянути це, Форестье?

Та Форестье мерщiй вiдповiв:

– Не варто, пане Вальтер, я сам допомагав йому писати статтю, щоб привчити його до дiла.

І директор, беручи карти, що здавав високий худий добродiй, депутат з лiвого центру, байдуже додав:

– Ну й добре.

Форестье не дав йому почати нову партiю й шепнув на вухо:

– Пам’ятаете, ви обiцяли менi взяти Дюруа замiсть Марамбо? Дозвольте прийняти його на тих самих умовах?

– Звичайно.

І, взявши приятеля за руку, журналiст потяг його геть, а пан Вальтер знову взявся до гри.

Норбер де Варен навiть не пiдвiв голови, так нiби вiн не побачив або не впiзнав Дюруа.

Вони знову вийшли до приймальнi, а що всi пiдвели на них очi, Форестье сказав наймолодшiй жiнцi так голосно, щоб i iншi одвiдувачi почули:

– Директор зараз вас прийме. Вiн розмовляе з двома членами бюджетноi комiсii.

І пiшов швидко, поважно й заклопотано, нiби мав оце зараз писати телеграму надзвичайноi ваги.

У редакцiйнiй кiмнатi Форестье зразу ж видобув свое бiльбоке i, беручись знову до гри, сказав Дюруа, уриваючи фрази лiчбою:

– Так от. Приходитимеш сюди щодня о третiй, я казатиму тобi, куди треба сходити або з’iздити чи вдень, чи ввечерi, чи вранцi. – Раз! – Я дам тобi передусiм рекомендацiйного листа до начальника першого вiддiлу полiцiйноi префектури, – два! – а вiн познайомить тебе з одним iз своiх урядовцiв.