На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
В всякой потребi
Дай ласку i в небi
Тебе оглядати,
І враз оддавати
Честь, славу тебi.
Бурлескна поезiя
* * *
Любо то я мало що вмiю,
А предця, що-м витовк, то i розумiю.
Юж би-м я i много до тих час того письма знав,
Коли би ми дяк частенько iсти давав.
Але часом два рази або раз,
І для того ми в серцi на дяка ураз.
І так з лиха голова дурiе,
Хоч нерада душа, та говiе,
А через неповольнii пости
Посхли у менi жили i костi.
Правда, часом рад дяк щиро дати,
Тiлько бiда, же нiзвiдки взяти!
Бо з вiршем з двадцять хат оббiгну, мало що достану,
А, прийшовши до школи, ледве дяка в душi живого зостану,
Бо який такий бiжить з губою, як з халявою, до горщати,
Аж на остатку нiщо i менi посьорбати.
І так вони у мене з горщаток деруть,
Власне, як пси стерво, i рвуть.
Але коли би Бог дав весни дочекати,
Мушу ся з тими поганцями пожегнати.
А коли ся буду з ними розлучати,
Буду вас, усiх парафiян, на бенкет прохати.
* * *
Христос воскрес, ба, правда, народився!
Не дивуйтеся, панове, що я помилився,
Бо часом чоловiку фрасунок голову сушить,
Розум заворочае, здоров'я мучить!
Спомнив-ем собi, яких-то бiд школа приймуе,
І хто в нiй для науки нендзи коштуе!
Бачите, моя чуприна, як круч, вгору встала?
Тьфу, пек, либонь на вiтер, бодай пропала!
Ба чомусь ми ся i черево одуло —
Либонь тут празник у когось почуло!
Ой, смiйтеся, як хочете, бо вам, виджу, смiх, —
А коли би котрий дав сiрячину, хоч як мiх!
А хоча й би котрий дав шеляжину
Ачей би собi припрятав хоч на злую сукманину!
Приходять свята альбо юж настали,
Принаймнi би-сьте нам хоч по грошу дали!
Такий же бабам пiдчас шлють i пироги,
А до нашоi школи, либонь, не знають дороги!
Ану-но, гди ся вам трафить з пирогами, i нас не забувайте,
А дороги до нашоi школи добре ся питайте!
А iще вам щось хотiв-ем оповiсти до скутку
Тiлько ви те майте у своiм розсудку!
Мав-ем шату дорогую, що-м ii сiм лiт латав,
Як же-м прийшов до вашого мiста, то-м ii подрав.
І мав-ем штани, що-м iх пiвроку латав,
І так наш пан дяк прибрав та iх у мене украв!
Я, неборак, у штанах добрих хотiв пiти на вечорницi,
А наш пан дяк, приоздобившися у моiх штанах, пiшов до молодицi.










