На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Старий не вiрив очам своiм, чи то ся в снi, чи на явi дiеться, сльози, мов горох, пустились цюрком з очей, тулить дитину свою до серця i каже:
– Івасейку, синочку мiй, голубчику мiй, зозуленько моя, та я вже мiй вiк за тобою переплакав, звiдки ти ся ту взяв, та звiдки ж у тебе такi статки? Гей, небоже, чи не кривдою людською ти ся того доробив?
І дивиться синовi в очi, рад би правду вiд нього дiзнатися.
– Нi, татку – каже королiвна, котра, заким старий схаменувся, вже го красненько звитала, – ваш син а мiй муж не кривдою людською збагатився, йому вже Бог таку долю щасливу судив.
І розповiв Івась все, що му ся де притрафило, же вiн хоча королевичем став, а таки душi своеi не запропастив.
Старий, втiшений дуже, забрав iх з собою до села, де всi люди зiйшлись на гостину, яку королевич справив.
На другий день хотiв Івась забрати вiтця з собою до своiх палацiв, щоби старий свiй вiк в щастю та в утiсi опровадив. Лиш старий не пристав на тое, тiлько каже:
– Не для мене замки i палаци твоi, iдь щасливо, мiй сину.
Син вiд'iхав. Небавом помер старий король, Івася обрали всi за короля, бо дуже ж то розумний був.
Старий заложив стару шкапину до воза i приволiкся до замку. Цiлий двiр, навiть сам владика вийшли навпроти нього. Як тiлько над'iхав, так зараз зачали стрiляти, музики заграли, всi вiтали го красненько.
Вiн зняв шапку, тай звiльна пiшов до церковцi, що близько палацу стояла. Ту помолився Богу i подякував за таку велику втiху, яку на тiм свiтi дожив, – а як принесли внука до хресту, взяв го на руки i поблагословив.
Кобиляча голова
Були дiд i баба. Дiд мав свою доньку, а баба свою. Дiдова була роботюха, яких мало, до всякоi роботи не полiнувалася, найранiше вставала, i вдома лад зробила, i на заробок пiшла, i найпiзнiше йшла спати. До жнива не було iй рiвноi в цiлiм селi, i не було над ню луччоi прялi. Вона старалася i на себе, i на тата, i на мачуху, i сестру, i коло всiх ходила.










