На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Зарубежная классика. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.

Автор
Дата выхода
25 июля 2015
🔍 Загляните за кулисы "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Створення антології літератури Львова вже давно на часі. Адже такої кількості книжок і часописів не видавали ніде в Україні, окрім Львова, ще із Середньовіччя. Вихованці західних університетів, такі як Юрій Котермак (Дрогобич), Павло Русин з Кросна, Себастіян-Фабіян Кльонович та інші, жили у Львові й творили то латиною, то польською, але проявили себе великими патріотами Русі. Давньою писемною українською мовою писали в XVI–XVII ст. Лаврентій і Стефан Зизанії, Іван Борецький, Памво Беринда, Йоаникій Волкович. А ще Іван Вишенський, Юрій Рогатинець, Мелетій Смотрицький. Перші сценічні твори українською мовою теж з'явилися у Львові. То були інтермедії «Продав кота в мішку» та «Найліпший сон».
Перший том антології завершується літературою початку XX ст. і знайомить читачів не тільки з українськими класиками, але й з менш відомими авторами та класиками польської і австрійської літератури, які були пов'язані зі Львовом і Львівщиною. У виданні також представлені народні та літературні казки й оповідання, які зацікавлять широкі читацькі кола.
📚 Читайте "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст." онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Львівська антологія. Том I. Від давніх часів до початку ХХ ст.", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
До суду з'явився сам Ян iз Чижова, кракiвський каштелян; Петро Одровонж; Дерслав iз Ритвян, сандомирський староста; Ян Голомбек iз Зимноi Води, львiвський суддя; Фредро з Пельшовиць, щирецький орендатор; Павло зi Спрови – пiдстолiй; Ян Носе; Слупський з Дублян – львiвський войський; Бистрам iз Лопенiкiв i цiлий тлум дрiбноi шляхти. Вiд iменi вiдповiдачки виступав сам пiдстароста, Ян iз Виссока.
За присутностi усiх згромаджених i за всiею формою Юрко виголосив проти своеi дружини аж чотири позови: окремi – за кожний iз документiв й окремi – за готiвку й вiно.
На кожен iз позовiв Бiлка вiдповiдала через свого представника, стереотипно повторюючи: «Панове! Я не е його жоною, а була в нього у неволi. Вiн нiчого не давав менi на збереження i я нiчого вiд нього не брала…»
І так повторювалося чотири рази у тiй самiй формi i в тих самих виразах, аж зрештою Юрка запитали, чи мае вiн iще щось сказати про свою дружину.
Вiдтак згромаджене товариство визнало, що справа ця е передовсiм духовною, подружньою. Згiдно з таким присудом обидвi сторони вiдiслали правуватися перед духовним судом, а як iх розсудять, то чотирма тижнями пiзнiше мають знову стати перед мiським судом.
Тодi Юрко разом iз Бiлкою подався по розлучення до Атаназiя, владики Перемиського, i Якима, Галицького митрополита. Обидва достойники схiдноi церкви дуже глибоко перейнялися тим, чи е Бiлка дружиною, а чи тiльки невiльницею Юрка, бо наказали заплатити собi за присуд аж 30ривень.
З «розпустом» у руках Юрко знову погнав до мiського суду, але той через загрозу вiйни з татарами не мав часу займатися його справою. Сам воевода Петро Одровонж визнав, що для вирiшення суперечки доведеться вислухати думку багатьох панiв i достойникiв, а що вони тепер вирушають на вiйну, то допiру через три тижнi пiсля повернення з виправи процес мае початися знову.
Якщо Юрко трохи й турбувався, чи отримае свою винагороду за розiрвання подружнiх уз, то цiлком заспокоiвся, коли за Бiлку вступився вiрменин Бернард, лiкар i власник лазнi на Кракiвськiм передмiстi.










