Знеболювальне і снодійне

* * *

На днi горнятка з какао; в кишенях мiж

дрiбними монетами i розкришеним тютюном;

в голубиному серцi; за вухом в цуцика; в черепашому оцi;

в старiй порцелянi, захованiй на горищi, обгорненiй полотном;

в кровi останнiх черешень; в грибних грунтах; в твоему диханнi зранку

зачаiвся той свiт, в якому я так легко виконую обiцянки —

наприклад, не стригти волосся чи не вечеряти з iншими, коли навiть дуже хочеться.

В склянках iз лаймом i льодом; в чужих запальничках; в лiнiях смертi або життя;

в нетверезих обiймах; в ключах вiд старих машин; за скатертини обшитим краем,

в лiнивих домашнiх комахах, в попiльничках, в невикористаних пакетиках для смiття,

в телефонних розмовах; в слiдах побачень, по яких немае слiдiв,

я постiйно знаходжу крихiтнi докази присутностi рiзних див,

особливо тих, яких не бувае.

Стiльки любовi в липневiй гарячцi, в дорожнiх знаках, в сухих полях,

в застиглих годинникових стрiлках, в шухлядах iз рушниками,

в сфотографованих дiтях, в намальованих кораблях,

в усьому, що стаеться чи не стаеться з нами.

* * *

Ти ще такий живий, нiби теплий звiр.

Не переходь межу, не здавай, не вiр —

свiт не лише множина iз безглуздих втрат

або осмислених, тож безнадiйних, дiй.

Нi, ти нiкуди не зникнеш у двадцять п’ять.

Не засинай так швидко, а краще сядь

i дослухайся в нiч, поки iншi сплять:

може, ти втратиш теперiшнiй фокус часу й подiй,

та залишишся той самий.

В свiтi i правда нема недоречних зим,

i якщо схоче, то кожен матиме дiм,

рибу злапае в ставку i фею в нiчному лiсi —

якщо ти тут, то ти вже його заслужив —

свiт пароплавiв, оленiв та орлiв,

свiт, у якому тобi завжди добре i завжди сiм

чи принаймнi вiсiм.

Ти ще такий цiлий, як горiх чи плiд.

Що тебе надiб’е, чим вiдгородить вiд

краю, де ти король, чарiвник i воiн?

Знаеш, якщо приходиш туди один,

обов’язково чекае на тебе невтомний кiнь,

а якщо не сам, то буде у тебе син

або, може, двое.

Поки ти ще не взнав нездоланний страх,

поки нiхто не помер в тебе на руках,

поки дихання не спинялось вiд передозу —

запам’ятай цi сутiнки голубi,

подушку м’яту, заiду на губi:

все, що в тобi, – залишиться у тобi,

iнше – поза.

Я там була, i я знаю, про що кажу, —

чуеш, не вiр, не пускай, не здавай межу.

Будь-якi днi

Будь-якi днi залишають вiдбитки на наших з тобою аркушах i долонях.