Лист незнайомої (збірник)

Особливоi популярностi набув у зв’язку з трагедiею нiмецького поета Й. В. Гете «Фауст».] в образi чорного пуделя, оточував i ловив iх у сiтку ненавистi, в якiй вони почували себе, нiби в пастцi.

Його промовисте мовчання псувало iм настрiй, а його похмурий погляд весь час обривав розмову. Барон уже не наважувався флiртувати i з жахом спостерiгав, як ця жiнка знову вiддаляеться вiд нього, ii пристрасть холоне вiд страху перед цим нестерпним i набридливим хлопцем. Вони кiлька разiв намагалися почати розмову, але це нiяк не вдавалося, i обое втратили надiю, тож крокували у мовчаннi, дослухаючись лише до того, як шурхотять гiллям дерева, i до власних нервових крокiв.

Дитина зiпсувала всю прогулянку.

Тепер уже всi трое були настроенi вороже. Малий зловтiшався, вiдчуваючи, як iхня лють безсило закипае проти нього, проти самого факту його зневаженого ними iснування. Вiн примруженим оком роздивлявся похмуре обличчя барона. Бачив, як той скреготить зубами вiд лютi i ледь стримуеться, аби не зiрватися у невiдповiдний момент.

Бачив i роздратування матерi, як i те, що вони обое все шукали приводу насварити його i вiдправити геть. Але вiн не давав iм такоi можливостi, його тактика ненавистi була старанно обдумана протягом довгих годин самотностi, а тепер вiн бездоганно втiлював цей план у життя.

– Ходiмо назад! – сказала раптом мати.

Вона вiдчувала, що довго так не витримае i мае щось зробити, щоб не закричати пiд цими тортурами.

– Шкода, – спокiйно вiдповiв Едгар.

 – Тут так гарно.

Обое помiтили, що малий знущаеться з них. Але не наважилися нiчого сказати, бо за два днi цей маленький тиран чудово навчився володiти собою. Жоден м’яз на його обличчi не здригнувся i не видав iронii. Вони мовчки пройшли весь довгий шлях назад, до готелю. Коли вони з сином залишилися вдвох у кiмнатi, ii роздратування не зникло. Вона рiзким жестом вiдкинула геть парасольку вiд сонця i рукавички. Едгар вiдразу ж помiтив, що ii нерви напруженi i вона шукае приводу, щоб розрядитися на комусь, але саме цього вiн i домагався, тож спецiально не пiшов до себе, щоб розлютити ii ще бiльше.

Вона ходила з кутка в куток, сiдала i тарабанила пальцями по столi, а потiм знову вставала.

– Ти тiльки подивися, на кого ти схожий! Незачесаний, брудний! Як можна в такому виглядi з’являтися на люди! Тобi не соромно, ти ж уже дорослий!

Без жодного слова заперечення хлопець устав i пiшов зачесатися.