По цей бік Потойбіччя: запрошення до майбутньої філософії спільності

Пiд час «холодноi вiйни» на державному рiвнi вiдбувся «енциклопедичний» обмiн «контрольними пострiлами в голови» з боку обох ворогуючих iдейних таборiв: вiдверто офiцiйноi iдеологii СРСР i – завуальовано iмперативноi – США.

Велика Радянська Енциклопедiя в статтi «Ідеалiзм» вмiщуе таку сентенцiю: «Оскiльки iдеалiстичне або матерiалiстичне рiшення основного питання фiлософii виключають одне одного, остiльки iстинним може бути лише одне з них. Таким е матерiалiстичне рiшення, оскiльки саме воно пiдтверджуеться iсторiею науки, а також розвитком людськоi практики» [14; с.

Тобто, в пiдтекстi цього тексту мiститься майже пряма вказiвка на те, що протилежне «матерiалiстичному рiшенню» – iдеалiстичне – е таким, що не «пiдтверджуеться iсторiею науки, а також розвитком практики», тобто, однозначно е хибним i, вiдповiдно, шкiдливим для людства.

З цього приводу видатний вiтчизняний фiлософ Павло Васильович Копнiн висловився влучно й дотепно: «Створивши картину суцiльноi реакцiйностi свiтогляду Нiльса Бора, Альберта Ейнштейна i Вернера Карла Гейзенберга (усi трое – лауреати Нобелевськоi премii – Б.

У свою чергу в своiх нападках на наперед визначено недолугих своiх iдейних ворогiв заокеанський опонент авторiв статтi «Ідеалiзм» в боргу не залишився, давши в Американськiй Енциклопедii статтю-вiдповiдь пiд назвою «Materialism», в якiй, зокрема, говориться: «Матерiалiсти» – це люди, якi лише невиразно запевняють, що все е сукупнiсть, або взаемодiя фiзичних об’ектiв без будь-якоi визначеноi концепцii вiдмiнностi мiж фiзичним i не-фiзичним» [95; с.

Тут вже прямо й вiдверто вказуеться на апрiорну розумову недiездатнiсть прихильникiв матерiалiзму. В такому разi стають зовсiм незбагненними такi факти, як, наприклад, розробка теоретичних засад створення лазера лауреатами Нобелевськоi премii матерiалiстами Олександром Прохоровим i Миколою Басовим.

Тобто, кожна з ворогуючих сторiн зайняла абсолютно принципову позицiю, звинувативши iншу в, принаймнi, недолугостi, якщо не в iнтелектуальнiй неповноцiнностi. Без звертання щонайменшоi уваги на такi докучливi речi, як факти, керуючись, знову ж таки принципом: якщо факти суперечать позицii, тим гiрше для фактiв.