Санаторійна зона

Товариш Огре живе за мостом:

справа, недалеко, коли з города. Вiн татарського, казанського походження. Татарського мало: смуглявiсть, матовiсть, тьмянiсть, от. З ним живе двое. Так що газетна сучаснiсть. Прекрасна газетна сучаснiсть, як запах на клумбi: тютюн. Тодi ранкова зоря надiне новi сап’янцi й тихо, нечутно рипить по травi. Тодi каже горбун Альоша:

– Ізмайле, ти чудак.

Товариш Огре мило всмiхаеться:

– Чому чудак?

І справдi, чому чудак?… А у вiкно ллеться блакить, а десь кричать паровики.

…І прийшла ще Маруся, i тому, що вона якась екзальтована дiвчина (горить i тече п’яною вишнiвкою), думайте: каесему.

Так. Верещить:

– Бачила барахло минулого: академтеатр. Точка… Айда, хлопцi, на суботник. Це ж чудовий пережиток каламбурного часу… Чуете?… А ти, Альошко, живо в райком!.. Що?

І розказуе: полiтперевiрка, готовляться. Ха-ха! – Горбун узяв партквиток.

…А Льоля подивилась на Марусю й подумала: «Боже мiй, хоч би скорiш вечiр, хоч би не провалити пародii на «Лiлюлi».

Так що сьогоднi дебют: пародiя на «Лiлюлi». І Льоля надзвичайно наелектризована.

…А це в даль майбутнiх вiкiв:

– Зима в п’ятiм роцi новоi ери була хора, бо довго не було снiгу, а була чвиря. Потiм випав срiблястий снiжок, але задмухав пiвденний з Озiвського моря вiтер, i снiжок – срiблястий – розтанув. Зимою були калюжi, i туберкульозний город (90 % сухотних) занидiв у журi. Це, безперечно, було боляче.

Капебеу формально забiгло вперед на тринадцять день – по календарю, мiсяцеслову, Юлiанському, i Украiна стала жити по Григорiанському новому стилю, «в стилi» уесесер.

Саме про тринадцять день, чортову дюжину: сьогоднi Новий рiк був ранiш Рiздва приблизно (хто знае?) на тиждень. І це були не диканськi фантазii генiального Гоголя, а просто – факт.

Пiд Новий рiк снiгу не було, i, здаеться, за Тайгайським мостом не гув гудок. Тiльки гули паровики – i в степ, i на станцiю. Але про цi гудки потiм.

…З товаришем Огре в тiм же домi живе й француженка Фур’е.

І ще сказати: дiм iз фасаду – в дим, а заднi вiкна виходять туди, де рейки спiшать од станцii й пропадають у лiсах, в перельотах далi.

…Так що сидить горбун Альоша (некрасивий карлик) бiля вiкна, що в степ, i переписуе героiчнi п’еси для Льолi. Льоля з волоссям рiздвяних ляльок i з тендiтним бiло-рожевим обличчям.