Україна-Європа

Хай живе картопля! Ти ж не хочеш, щоб я сама?

– Звичайно, не хочу… І про що б ми ще говорили в Парижi, як не про твою тiтку та ii город?

– Тодi я тебе вiзьму в Туреччину. Хочеш у Мармарис? Ми з Олесею вже обговорили маршрут. Буде та сама компанiя.

– І дiти iдуть?

– Нi, поки внуковi не виповниться хоча б три рочки, нехай трохи потерплять.

– А що, була iдея i мене не брати?

– Ну, якщо город посадиш, i посапаеш, i жуки покропиш, тодi такоi iдеi не буде… Хе-хе!..

– Хе-хе! Ти ж знаеш, як я люблю городи! І я ж показував тобi французькi городи у Реймсi.

– Ну, то були просто дачi.

– А на Марнi, де я тобi показував табличку про Першу свiтову, де зупинили нiмцiв. І в Польщi показував…

– Ну, в Польщi, ти завжди менi iх показуеш. І де ж той твiй бульвар? – переводить тему Кицюня.

– От, бачиш, а ми вже на ньому стоiмо, – роблю я коло рукою, хоча насправдi ще не впевнений, чи це вже бульвар, чи ще однойменна площа, що плавно в нього переходить.

Але, зрештою, яка рiзниця! Вiд рiчки починаеться пологий пiдйом i тут усе вже Сен-Мiшель: i площа, i бульвар, i фонтан, i станцiя метро трохи далi.

– Десь тут на площi Сен-Мiшель в часи Хемiнгуея ще було кафе «Для любителiв», – озираюсь я.

– «Для любителiв»? – перепитуе Кицюня.

– Просто для любителiв, – повторюю.

– Ти помиляешся, я також читала це його есе i пам'ятаю, що «Для любителiв» було, здаеться, так дослiвно, вигрiбною ямою вулицi Муфтар, а тут було iнше кафе, куди вiн приходив писати.

– Ну, може й так, – погоджуюся я, з Кицюнею важко сперечатися, особливо щодо iмен i цитат. – А якщо хочеш до Сорбонни, то це туди, – показую рукою вздовж бульвару. – І Люксембурзький сад там, пам'ятаеш, минулого разу ми до нього так i не дiйшли.

Кицюня каже: «Ну, то ходiмо!» – i ми рушаемо широким тротуаром вгору.

– Сi жур, мадам, якби ти трохи краще знала французьку, то могла б i там читати лекцii, – пробую я стати на слизьке.

Вона не бариться з вiдповiддю.

– А якби ти хоч трохи знав французьку, трохи бiльше, нiж одну фразу, то мiг би он розвозити замовлення, – кивае вона на якогось моторiкшу, що кермуе чимось на подобу коробки на колесах iз написом, що починаеться словом «Ordre».

Кицюню краще не зачiпати.