Львiвська гастроль Джимі Хендрікса

 – Так, iди сюди!

Вона нахилилася до сумки, бжикнула «блискавкою» i розвела в сторони краi сумки, що розiмкнулася.

Насамперед дiстала з неi й передала до рук iменинниковi маленький порожнiй акварiум.

Тарас сiв навпочiпки поруч. Опустив акварiум на паркет. На обличчi – здивування, погляд застиг на сумцi, немов звiдти зараз Оксана, як фокусник, збиралася дiстати за вуха величезного кролика.

– Бери i красиво розклади на днi! – простягнула Оксана Тарасу важкий пакет iз морськими камiнчиками.

Настрiй Тараса потихеньку ставав дiйсно святковим. «Ну, молодець, – подумав вiн про Оксану. – Не може без сюрпризiв!»

Слiдом за пакетом з морськими камiнчиками iз сумки було витягнуто шестилiтровий пластиковий бутель iз не дуже прозорою водою.

– Спецiально у Винники на озеро заiжджала, – пояснила Оксана походження води. – Бачиш, скiльки через тебе моя «Чебурашка» сьогоднi наiздила! Виливай, тiльки акуратно!

Тарас наповнив акварiум водою, а перед ним уже з'явився прозорий пакетик, в якому, теж у водi, тiльки абсолютно прозорiй, гойдалися водоростi, що росли в коричневих пластикових мiнi-горщиках.

– Цю воду теж туди? – обережно запитав Тарас.

– Можна!

Акварiум на очах наповнювався життям. Іменинник опустив три горщики з водоростями в акварiум, i довге листя-лопатi загойдалось у потривоженiй руками Тараса водi.

А з сумки вже з'явився черговий пакет iз прозорою водою, в якiй нервово, короткими ривками плавали червоно-синi екзотичнi рибки – деякi не довшi за мiзинчик, а iншi не меншi за вказiвний.

Через хвилину акварiум був уже наповнений не лише водою та камiнням, але й рухливим життям.

– Ну от, тепер тобi буде тут не так самотньо! – сказала Оксана, з гордiстю дивлячись на свiй подарунок. – Подобаеться?

– Немае слiв! – здивовано хитнув головою Тарас. – Тiльки куди його краще поставити?

– Як куди? – здивувалася гостя. – У тебе на пiдвiконнi якраз вистачить мiсця! Поряд iз кактусами.

– Та я хотiв туди ще одну теплицю… Може, краще на пiдвiконня в кухнi?

– Якраз туди краще твою другу теплицю! – вiдрiзала Оксана рiшуче. – Живим рибкам на кухнi не мiсце! Вони можуть тебе неправильно зрозумiти!

Тарас розсмiявся.

– Вони що, ще й людей розумiти можуть? – з ехидством у голосi прорiк вiн.

– Не всiх. Але таких, як ти, – зможуть. Якщо ти будеш до них нормально ставитися.