Бікфордів світ

– Дивно, – вiв далi вiн. – А я ж i забув про те, що вiн iз нами. Думав, що вдвох iдемо…

– І я забув, – признався шофер. – Я зараз увiмкну свiтло.

Вiн клацнув тумблером прожектора й завмер. Пiд склом зародилась iскорка й почала розсiювати внутрiшнiй морок. Шофер дивився на неi не моргаючи. Очi болiли, сльозились, але вiн не вiдводив погляду вiд свiтла, що повiльно зароджувалось.

Хвилин через п'ятнадцять прожектор нагрiвся i стовп свiтла неспiшно почав пiднiматися вгору.

Темрява вiдступилась, у машини з'явилися контури. Горич побачив землю пiд ногами й сiв навпочiпки. Погладив ii долонею, пiднiс долоню до очей, дмухнув… Потiм поглянув на постать шофера, чiтко пiдсвiчену прожектором.

– Тихо як! – знову здивувався Горич.

– Давай знiмемо його! – прошепотiв шофер.

Горич став на колесо, залiз у кузов. Вiдсунув iз обличчя пасажира брезент i застиг, дивлячись у розкритi очi померлого.

– Вiн сам захотiв iхати з тобою? – Горич обернувся до шофера.

– Так.

– А вiн же не вiрив у це… Ранiше не вiрив.

– А потiм повiрив, – вiдповiв шофер. – Було дуже темно. Треба було в щось повiрити.

– Гаразд, – видихнув Горич, немов погодившись iз якоюсь неприемною думкою.

Вони вiдкинули заднiй борт i опустили тiло на землю.

У машинi була тiльки одна лопата.

Суха земля чинила опiр, немов уже ховала в собi щось.

Першим копав шофер. Горич поглибив могилу. Рука входила в неi по лiкоть.

Пасажира уклали в землю долiлиць.

– Так краще, – сказав шофер. – Якщо з'являться птахи – не зможуть виклювати йому очi.

Горич погодився.

Згори присипали пасажира землею, однак плечi виглядали.

– Як його звали? – запитав Горич.

Шофер знизав плечима i гiрко посмiхнувся.

– Я ж i твого iменi не знаю.

Горич кивнув.

– Коли-небудь усе це скiнчиться, навiть якщо ми даремно шукаемо… – сказав вiн, пiдвiвся з колiн i втупився у промiнь прожектора.

– Тут нiчого. Можеш вирубати.

Шофер залiз у кузов i клацнув тумблером.

Брязнули дверцята машини. Знята з ручного гальма, вона повiльно покотилася вперед, вiдвозячи в невiдомому напрямi затухаючий промiнь.

Шофер, спершись лiктем на кермо, звикав до нового для себе звуку – скрипу дерев'яних бортiв кузова.

Горич дрiмав.

4

Яка нiч! Полiрований штиль, спляча морська гладiнь.