Месник

Дiловi партнери Сашка до нього звикли, впiзнавали, кивали.

Інодi на день-два навiдувався до села. Зустрiчали радо, розпитували про мiське життя, але далеко було Окуню до мистецтва дiда Башкира. Односельчани так i не могли зрозумiти, що вiн робить у мiстi i як заробляе грошi, а Модест якось у серцях сказав:

– Вiдчепiться! Скарб я знайшов у Холодному Яру. Ясно?

Хто повiрив, а хто нi, але бiльше не розпитували.

Полюбив ходити в театр. Квитки коштували недорого, людей на спектаклях було мало, нiхто не чавкав, не дзвонив по мобiльному, усi сидiли тихо, в антрактi прогулювалися у фойе.

Усе це подобалося. Інодi розумiв, особливо коли дивився спектакль удесяте, що актори втомилися або з похмiлля, що грають абияк. Але завжди додивлявся до кiнця, не переймався i не сердився.

Одного разу вранцi Сашко покликав товариша до свого кабiнету.

– Сьогоднi iдемо на «стрiлку». Наша фiрма не розрахувалася у визначений термiн за товар, а постачальники попросили розiбратися з нами серйозних людей.

Розмова буде складною.

– Може, я сам поiду?

– Модю, буде розмова, а не бiйка. Ти, Болiк i Льолiк, ще кiлька чоловiк – будете тлом, антуражем, вони повиннi зрозумiти, що ми серйозна фiрма, що у нас е люди. За товар ми заплатимо, а вiдсотки платити не будемо, i вони мають iз цим погодитися.

– Тобто ми з ними не дуже добре обiйшлися… Вони з цим повиннi будуть погодитися?

– Ти все правильно зрозумiв. Але! Бачиш, грошi у нас були в дiлi, з якого ми одержували пристойнi вiдсотки.

Дiстати iх для розрахунку з постачальниками означало б втратити прибуток. Ми ж повиннi нормально почуватися в цьому життi, смачно iсти, добре вдягатися, спати з гарними жiнками. Чи не так, Модику?

– За рахунок тих же постачальникiв?

– Старий, усi прибутки в нашiй справi ми маемо за рахунок iнших. Звикай. Інакше iншi будуть жити за наш рахунок. Тодi тобi доведеться повернутися на бойню, а менi в конструкторське бюро… Їдемо за годину.

Нiчого особливого. Великий зал центрального ресторану, що колись гримiв на все мiсто. Нинi великi зали непривiтнi. Усе запущене, старе, вицвiлi гардини, просидженi стiльцi, стертi килимовi дорiжки, несвiжi скатертини, повiльнi офiцiанти, незадоволенi своiм вiком i своею платнею.

Модя з незнайомими молодими хлопцями сiв за столик майже бiля виходу. Болiк i Льолiк з невисокою стрункою азiаткою зайняли позицiю бiля пустоi естради.