Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану

Із утвердженням iсламу багато давнiх пiрiв було замiнено персонажами мусульманськоi мiфологii (Дауд – покровитель робiт по металу, Фатiма – покровителька жiночих домашнiх робiт), мусульманськими святими, якi взяли iхнi функцii (Дiвана-i Бурх – Буркут-баба), хоч деякi i зберегли своi доiсламськi iмена (покровитель землеробства Дайхан-баба). До культу предкiв, очевидно, слiд вiднести i вшанування чудотворцiв – чiльтанiв.

В основi космогонiчних поглядiв лежать похiднi вiд «Авести» образи «двох великих батькiв»: матерi-землi i батька-неба (з ним пов'язаний образ дiда-громовика Камбара).

Власне з жiночим началом асоцiювалися весна i лiто (в цей перiод земля народжуе квiти i зелень); а з чоловiчим – зима i осiнь (в цей час небо посилае заплiднювати землю дощi i снiг). Збереглася i жiноча персонiфiкацiя неба i грому: Гарримама.

Широко розповсюджений суфiстський мiф про прихованих святих (абдал), якi невидимо керують свiтом; у Середнiй Азii вiн пов'язаний з уявленнями про чiльтанiв. Святими легко ставали i доiсламськi божества, якi в деяких випадках зберегли своi колишнi iмена (Бобо-Дехкон, Буркут-баба, Коркут).

В оповiдях про мусульманських святих часто зустрiчаються сюжети, запозиченi з iнших мiфологiчних систем.

Не були витiсненi iсламом образи, що генетично пов'язанi з iранською мiфологiею, вплив якоi на тюркомовнi народи продовжувався i пiсля прийняття iсламу: аждарха, дев, перi, Симург, албасси (давнiй образ, лише частково пов'язаний з iранською культурою). Давньо-тюркськi мiфологiчнi уявлення ледве збереглися, iх залишки у туркменiв, наприклад, вiра у духiв – господарiв рiзних мiсць.

Шаманство, розповсюджене у народiв Середньоi Азii, зберiгши окремi риси, якi пов'язують його з давньотюркським, зазнало суттевих змiн. Термiн «кам» було витiснено назвами «бахшi» («бакси»), «порхан» («парiхон»), «фолбiн» («палмiн»), були прийнятi новi елементи, генетично пов'язанi з культурою iраномовного населення Середньоi Азii, частково образи духiв – помiчникiв шамана перi i чiльтанiв, а також зловорожих демонiв албасси i дева.

Поруч з ними шамани прикликали мусульманських пророкiв i святих.

Демонологiя iсламу представлена джинами (шайтанами); у рiзних народiв, якi сповiдують iслам, збереглися i назви своiх доiсламських духiв разом з iхнiми специфiчними характеристиками (iранськi перi, деви). За Кораном, джини були створенi ранiше вiд людей «з вогню спекотного» (15:27). У кiлькох версiях джини походять вiд Шайтана (Іблiса).