Над Чорним морем

А скiльки можна за тi грошi позаводити шкiл? Навiснiють од розкошi, – сказала Саня.

– Якби iх усiх поставити до роботи, щоб самi собi заробляли на хлiб, то й не дурiли б, – сказала Мурашкова. – Оце позавчора молодий гусарик «Зузу» катав на конi й хотiв перескочить через екiпаж, в котрому iхали його знайомi панни. Це теж розумнi жарти.

– Мосье «Гого»! Теж гарний! – сказала Махнiвська. – Оце недавно позивався з мужиками й одтяг у iх поле, що вони орали ще, мабуть, споконвiку… але… не мали документiв чи iх десь втеряли.

Хоч i в самого мосье «Гого» теж не було документiв на ту землю.

– Знаете, яке питання кинув менi вчора Комашко, та ще з докором? – сказала Саня. – Вiн докоряв менi, що я космополiтка, не знаю й не люблю народу, що я не нацiональна людина, що я не дуже-то демократка. Вiн вважае космополiтизм на Украiнi i в усiй Слов'янщинi без нацiонального грунту за непотрiбне, не сьогочасне й навiть шкiдливе дiло. Я задумалась над цим новим для мене питанням.

– Гм… гм… Я не знаю народу… Я зросла в мiстi.

. Гм… трудно… це для мене нова iдея…

– А менi не трудно, бо я зросла в Херсонщинi в мiстечку, бо я знаю, що я украiнка. Хiба ж ви великоросiянки? – говорила Махнiвська до паннiв.

– І то правда… по нацiональностi – ми нi се нi те. Але ж я нiяк не погоджусь в цьому принципi з Комашковим, – говорила Саня. – І то правда, скiльки тих принципiв на свiтi? скiльки iдей? Голова ходором ходить, як почнеш мiркувати та метикувати…

– То не метикуй. Адже ж мадам «Муму» та «Сусу» не дошукуються та й сплять спокiйненько, – сказала Мурашкова.

– Гм… Цебто – живи, аби тiльки животiти… живи життям курячим. Спасибi за раду, – сказала Саня. – Комашкова думка збивае мене просто з пантелику. Я знаю, що нацiоналiзм прусський – дiло консервативне й негуманне, бо робить дiло непотрiбне для культури, пригнiчуе iншi народи. А Комашко каже, що украiнський нацiоналiзм – то зовсiм iнше й нове дiло, бо вiн злучуеться з гуманними, просвiтнiми принципами, з прогресом, встоюе за маси, за народ.

Украiнський нацiоналiзм, навiть iсторичний, козацький, а найбiльше в своiй давнiшнiй формi був теж – свобода й прогрес. Передаю його розмову до слова. Мiй папа згоджуеться з Комашком i думае так само, як i Комашко. Тим часом цi усi принципи для мене мало зрозумiлi. Нiяк не перетравлю iх в думках.

– А я iх дочиста розумiю, – сказала Махнiвська.

– Гм… гм… трудну роботу завдав для моеi голови Комашко, – сказала Саня.