Австро-Руські спомини (1867-1877)

Згодом, окрiм нашоi школи, склалась друга (новостроенська), куди зiбралось кiлька принципiальних украiнофiлiв з правобережцiв i чернiгiвцiв, до котрих доходили спецiально украiнськi iдеi од Опанаса Марковича, Глiбова й iн., i потiм деякi молодшi полтавцi, пiдпавшi пiд вплив П[ильчико]ва. Скоро наших, подолян, новостроенцi стали звати космополiтами, а себе украiнцями, хоч на дiлi й вони не бiльше наших вчили своiх ученикiв по-украiнському. Суперечка виходила промiж нас бiльш теоретична, бо коли гарячiшi новостроенцi казали нам, що школа неукраiнська бiльш деморалiзуе, нiж учить народ, ми признавали, що наука все-таки наука, та що поки украiнського письменства, а надто учебного, майже нема, то треба користуватись хоч росiйським.

З таких спорiв доходило до спору про вагу нацiонального й народно-традицiйного елементу i всесвiтнього, наукового. Ми вище ставили останнiй, новостроенцi – перший. Ми iх за те ставили вряд з московськими слов'янофiлами. І справдi, наскiльки зближались тодiшнi украiнофiли з тими слов'янофiлами, свiдчить i те, що, напр. , в Киевi була й третя воскресна школа (Печерська), в котрiй зiбрались чистi москалi вкупi з украiнцями, деякi з котрих потiм виступили гарячими мовцями в украiнофiльськiй громадi. Цю школу так i звали слов'янофiльською. Ми ж, подоляни, були всi украiнцi з роду i коли не цурались росiйщини й стояли за неi, то зовсiм не за московський нацiональний ii елемент, а за гуманiтарний, европейський, – од того нас i звали нашi суперечники не москалями, а космополiтами {Спецiально мене одбивало од украiнофiльських кружкiв, власне iх антиевропейство, «восточництво» (кажучи словами Гоголя) як свiдоме, так i невiльне через те, що украiнофiли (окрiм кiлькох з польського роду) майже зовсiм не знали западних мов, через що невiльно зоставались бiльш москалями, нiж росiйськi космополiти, хоч i бунтувались проти московськоi лiтератури. }. Украiнства ми й не думали цуратись; напроти: першi украiнськi таблицi для вченикiв зложенi були двома нашими подолянами, мiж iншим, одна К. Ш[ейковськи]м, що й тодi вже працював над украiнським словником. Подiбно ж у Полтавi космополiт i напiвмоскаль С[тронi]н (згаданий учитель мiй, у котрого я побачив М. Вовчка) перекладав на украiнське фонетичний «Букварь» Золотава {В 1862 р. його арештовано i вислано в Архангельську губернiю за «намерение отделить Малороссию»!!!}.

Додам, що дехто з нас, я, напр.