Австро-Руські спомини (1867-1877)

Наука була росiйська, переклади европейських писателiв, до котрих я ще з дому став ласий, були росiйськi. Тiлько при тому в нас не гнали украiнськоi мови, до котроi обертались часом i учителi, звiсно, бiльш, коли треба було пустити юмор, а «Наталка Полтавка» була в Полтавi немов офiцiальна п'еса, котру щороку грали «любителi з губернського beau mоnde[1 - Вищий свiт, вищi кола (франц.).] на добродiйнi цiлi, котрими звичайно адмiнiструвала губернаторша; грали ii також iнодi й самi гiмназисти на своiх сценках. «Наталка» була перша театральна п'еса, котру я побачив.

Прельстився я нею несказанно, переписав i вивчив напам'ять i в першi ж вакацii на рiздво всю ii проказав i проспiвав на всi голоси (з вiдомостi рiдних) перед домовими дiвчатами, звiсно, крiпачками, котрi плакали в три рiчки, коли я виводив перед ними: «Видно шляхи полтавськii» i т. д. Потiм я привiз переписане «Сватання на Гончарiвцi» i т. п. i часом читав перед дворовими, а то й панами, як зберуться в гостi. Далi попались менi й вiршi Шевченка, котрого навiть «Кавказ» i «Сон» частенько попадались в записних книжках гiмназистiв, тiлько пiдписанi шифрованим iменем! Треба сказати, що украiнськi поезii мiстились в таких книжках з росiйськими i не наводили нi на якi виключно нацiоналiстичнi думки. Варто б розказати, як менi дiстались до рук «Оповiдання» Марка Вовчка, та довго це буде. Скажу тiлько, що перше оповiданнячко М. Вовчка («Панська воля»), котре я прочитав у вчителя iсторii С[тронi]на, котрому Кулiш зоставив склад своiх видань для продажу, зробило на мене велике враження i мало для мене велику вагу, положивши початок моеi дружби з цим цiнним для Полтавщини чоловiком, а також рiшучий початок мого свiдомого демократизму. Тiлько вп'ять-таки твори М. Вовчка вразили мене своею загальнолюдською, соцiальною iдеею й нiякого нацiоналiзму в менi не збудили, а лягли в мойому мозку поряд з тими лiберальними росiйськими вiршами, з уривками з творiв Герцена, якi до нас доходили, та з романом Бiчер-Стоу («Onkel Tom»), котрий я прочитав незабаром у росiйському перекладi.

Коли й на мене, як на всякого пiдрiстка, наскочила охота, писати поезii, то пробував я iх писати i росiйськi i украiнськi, i тепер пам'ятаю, як я, вже побачивши, що оригiнальний поет з мене не виходить, узявсь за переклади та мучився, перекладаючи Горацiеву «De arte poetika»[2 - Наука поезii (лат.).] на украiнське, тодi як переложив далеко легшу «Beatus ille, qui procul negotiis»[3 - Блаженний той, хто вiдiйшов вiд справ (лат.).