Австро-Руські спомини (1867-1877)

Я зараз же написав Руданському лист i дiстав вiд нього першу пiсню «Ілiади», котра менi дуже подобалась живою мовою i простотою перекладу, та не подобалась по вольностi: Руданський, щоб бiльше «обукраiнити Гомера», як вiн менi писав, вибрав замiсть гекзаметра осiбний пiсенний короткий склад, а позаяк у нього не можна було вбгати знаменитих епiтетiв гомеровських (замiчу – котрi чудово може передавати украiнська етимологiя), то вiн iх повикидав {Замiчаю цей факт як один з многих проявiв «своеi мудростi» украiнських народовцiв; другий подiбний – самовiльну переробку «Тараса Бульби» Гоголя я розповiв уже в 1 № «Товариша».

Факти такi показують недостачу культурного, европейського образування лiтературного. Чимало подiбних проявiв «своеi мудростi» можна налiчити i з других сфер украiнофiльського дiйства: i товариського, полiтичного i т. iн.}. Я вiдписав Руданському свою думку про таку обскубку Гомера, i вiн обiцяв, наскiльки можна, не змiняючи складу, поправити свою працю, i скоро прислав менi першу рапсодiю, наново перероблену, далеко бiльш подiбну до оригiналу.

Порадившись з приятелями, я написав Руданському, що радо вiзьмусь за видання його перекладу, коли вiн буде скiнчений, а поки що пошлю початок його в «Правду». Я так i зробив, приписавши до редакцii, щоб вона увiйшла i в прямi стосунки з Руданський i щоб послала йому кiлька примiрникiв того номера, де буде напечатаний його переклад. Було це в 1869 р. На мiй лист я не дiстав зi Львова вiдповiдi (хоч вiн був даний до рук редакцii переiжджим знакомим).

«Правда» приходила до нас оказiями так неакуратно, що я й не знав, чи напечатано працю Руданського, чи нi. Восени 1870 р. я виiхав за границю на Берлiн, i там тiлько я довiдавсь через книгаря, що «Правда» перервалась в лiтi того року. З Берлiна писав я про манускрипти Руданського до останнього редактора «Правди» – i вп'ять не дiстав вiдповiдi. Написав я самому Руданському, щоб мене не винуватив (в Киевi зостались люди, мiж iншим, спецiалiсти грецькi, котрi мусили далi вдержувати взаемини з Руданський), i вiд нього не получив вiдповiдi. Нарештi, вже в кiнцi 1872 р., зустрiвсь я во Флоренцii з одним паном з Ялти, котрий менi сказав, що вiн добре знайомий з Руданський. Я попрохав того пана переслати Руданському мiй лист, але скоро пан той показав менi вiдповiдь Руданського, в котрiй вiн приписуе для мене, по-московському: «Др[агоман]ову прошу передать, что я болен и давно прекратил все мои литературные упражнения».